a03dd1912f991b3591e5d6c83e0c38cc

— Не завжди, — зізнався

дід. — Але можна обрати інших

депутатів, і вони спробують

зробити це краще. А далі ще

краще. Аж поки не придумають

такі правила, які влаштують всіх.

— Складно, — сказала

Романа.

— Непросто, — погодився

дідусь. — Але іншого виходу

немає.

9

Наша бабуся — вчителька української. Вона говорить, що її

уроки — найважливіші.

— Усі вчителі так говорять, — бурчить Марко, щоб

вона не почула, але бабуся чує все. От що значить вчителька.

— Звісно, кожен учитель любить свій предмет. Але як ти вивчиш, наприклад, фізику, не знаючи мови? Та й будь-який інший предмет.

— Англійською, — каже Марко.

— Так, англійською вивчити можна. Але українська мова у нас

державна, без неї не обійтися.

— А навіщо потрібна державна мова? — запитує Романа.

— Ну, перш за все для того, щоб керувати країною. Якою мовою

пишуться закони, правила, накази?

— Українською.

— А чому?

— Бо її всі вивчали у школі.

— Точно. Держава навчає всіх громадян державної мови, щоб

вони точно розуміли її. Наприклад, сталася пожежа. Ви шукаєте

пожежний вихід, а всі написи угорською, бо господар готелю

угорець. Так і згоріти можна. Або інструкції до ліків. Кожна людина

має розуміти, що там написано. Щоб не отруїтися.

— Значить українську треба знати про всяк випадок? Щоб не зго-

ріти чи не отруїтися? — уточнює Марко.

Бабуся сміється:

— Ну, про всяк випадок треба знати англійську. А державна

мова — на щодень. От, наприклад, служиш ти в армії. Командир віддає

наказ, а ти йому: «Я вас не розумію». Може така армія виграти війну?

— Ні. Але це знову якесь лихо.

— Надзвичайна ситуація, — підказує Романа.

— А поліція? Як вона буде нас охороняти, якщо кожен поліціант

буде розмовляти іншою мовою? А зупинки у транспорті якою мовою

оголошувати, щоб усі зрозуміли? А вивіски? Реклама? Якщо кожен

буде писати як захоче, так людей і надурити легко, і на суді сказати: мене неправильно зрозуміли.

10

— Ну добре, — не здається Марко. — А що тоді робити крим-

ським татарам? От у нашому класі вчиться Рустем, він з Криму.

Бабуся знизує плечима:

— А що за проблеми? Він же ходить до школи, вивчає українську.

— А свою мову, кримську?

— Своєю мовою він може вільно розмовляти у родині, з друзя-

ми-кримцями, з тими, хто теж знає цю мову. Може співати, писати, складати вірші. Але якщо ваша вчителька кожен раз буде переклада-

ти для нього, ви будете у школі вчитися сто років.

— А як йому вивчити рідну мову?

— Якщо є багато його земляків, можна організувати гурток, недільну школу, додаткові заняття. Бо кожен кримський татарин

чи гагауз, а чи угорець має знати рідну мову — це його обов’язок

перед рідним народом. Але крім того він повинен вивчити державну

мову — це його обов’язок перед державою. Тільки так він стане

громадянином.

11

На День Незалежності в місті був військовий парад. І ми з

мамою і татом пішли подивитися. Я завжди ходжу на парад, бо мені подобаються браві солдати у формі: вони так рівно

йдуть, що можна лінійку прикладати, і ще такі сильні та гарні.

А мені подобається військова техніка. Гармати, танки, а ще безпі-

лотники — вони точно такі, як літачки, якими я грався у дитинстві, тіль-

ки на війні вони роблять справжню роботу: вистежують противника, проводять розвідку й навіть скидають бомби.

Наш тато теж служив у війську, і коли був молодим, і потім, коли

на нас напала Росія, — тоді його мобілізували на війну. Ми тоді були

маленькі, але я пам’ятаю, як мама тайкома втирала сльози, але тато-

ві цього не показувала, щоб він не переживав, а міг добре воювати.

Потім, коли тато зупинив ворогів, він повернувся, і мама плакала вже у

нього на плечі, і зовсім не ховалася.

— Тато виконував свій конституційний обов’язок, — розповідала

нам мама.

— А що таке конституційний обов’язок? — запитали ми.

— У нашій Конституції написано, що головною справою україн-

ської держави та українського народу є захист України, її незалежності

й території. Тому коли починається війна, усі повинні піднятися — і

солдати, і волонтери, і робітники заводів, які роблять зброю, і звичайні

люди.

— А як можуть воювати звичайні люди, якщо вони не солдати? —

поцікавилася Романа.

— Перш за все платити податки. Бо армії потрібні гроші, щоб го-

дувати військових, купувати їм спорядження, платити зарплатню. А ці

гроші платять люди зі свого заробітку, бізнесмени зі своїх доходів.

Отак разом ми і забезпечуємо українське військо.

— То все це, — Марко показав на військову техніку, яка їхала вули-

цею. — Все це зроблено на ваші з татом гроші?

Тато засміявся:

— Ну, на наші особисті гроші можна хіба колеса для гармати купи-

ти. Але кожен по гривні, і набирається на армію.

12

— А я, коли виросту, теж

піду в армію служити! — похва-

лився Марко. — І теж буду носи-

ти форму.

— Обов’язково, — тато кив-

нув. — Кожен чоловік повинен

служити у війську, щоб навчити-

ся захищати країну і, якщо ворог

знову полізе, загнати його назад

у тайгу.

— А я? — спохопилася

Романа. — Я теж хочу захищати

Україну.

Мама погладила її по голові: