Аеропорт

Банні також любила різні конкурси, особливо ті, що давали надію на матеріальну винагороду. Відповідно, одна з причин, чому вона так обожнювала своє теперішнє місце роботи більше, ніж усі попередні, полягала в тому, що періодично керівництво її страхової компанії влаштовувало конкурси продажу серед персоналу, з певними товарами-призами. Один із таких конкурсів діяв зараз. Він закінчиться сьогодні.

Конкурс і був причиною, чому Банні так мило зреагувала, коли Д. О. Ґерреро оголосив, що летить до Рима. Наразі Банні потрібно було набрати ще сорок балів, щоб виграти бажаний приз у цьому конкурсі продажу — електричну зубну щітку. Сьогодні вона тимчасово втратила надію набрати свою суму балів до закінчення терміну, оскільки страхові поліси, які вона вже встигла продати, були переважно на внутрішні рейси; вони мали нижчі премії та давали менше конкурсних балів. Проте якщо продати максимальний поліс на міжнародний рейс, він дасть двадцять п’ять конкурсних балів, а решту набрати буде досить легко. А зараз йшлося хіба про те, який поліс хоче купити цей пасажир, що летить до Рима, і, якщо припустити, що не максимальний, чи зможе Банні Воробйофф продати йому більший?

Зазвичай їй це вдавалося. Банні вмикала свою найсексуальнішу усмішку, якою навчилася користуватись напрочуд вправно, нахилялася ближче до клієнта, щоб її пишний бюст його приголомшував, тоді оголошувала, яку вигоду можна дістати за невелику додаткову суму грошей. Переважно хитрість спрацьовувала, і саме через це Банні була такою успішною на своєму нинішньому місці.

Коли Д. О. Ґерреро по буквах продиктував своє прізвище, вона запитала:

— Який поліс ви б хотіли, сер?

Ґерреро ковтнув слину.

— Просто страхування життя — сімдесят п’ять тисяч доларів.

Тепер, коли він це промовив, у роті пересохло. Раптом злякався, що його слова насторожили всіх у черзі; їхні погляди свердлили його спину.

Тіло тремтіло; його точно помітять. Щоби приховати страх, він спробував закурити, але руки так тремтіли, що він ледве підніс сірник до кінчика сигарети. На щастя, дівчина, ручка якої нависла над графою «загальна сума», здавалося, нічого не зауважила.

Банні промовила:

— Це коштуватиме два долари п’ятдесят центів.

— Що?.. А, так. — Ґерреро спромігся прикурити сигарету, а тоді впустив сірник. Він поліз до кишені, щоб дістати ту невелику суму грошей, що в нього залишилась.

— Але це дуже маленький поліс. — Банні Воробйофф не поспішала вказувати загальну суму. Тепер вона нахилилася вперед, щоб груди були якомога ближче до клієнта. Вона бачила, з яким захопленням він на них дивиться; всі чоловіки так робили. Вона інколи відчувала, як деякі хочуть простягнути руку і торкнутися. Але не цей.

— Маленький? — Слова Ґерреро прозвучали ніяково, він затинався. — Я думав… то найбільший.

Навіть Банні помітила, як цей чоловік нервується. Думала, це, мабуть, тому, що йому скоро летіти. Вона зробила свою усмішку ще сліпучішою.

— Ой, ні, сер; ви можете купити поліс на триста тисяч доларів. Так робить більшість, а премія всього десять доларів. Направду, це ж невелика сума за такий захист, хіба ні? — Її усмішка не зменшувала своєї яскравості; відповідь клієнта вартувала майже двадцять конкурсних балів; від його рішення залежало, матиме Банні електричну зубну щітку чи ні.

— Ви сказали… десять доларів?

— Саме так — за триста тисяч.

Д. О. Ґерреро замислився: він не знав. Увесь час думав, що сімдесят п’ять тисяч доларів — це верхня межа для купленого в аеропорту страхування на міжнародні рейси. Побачив цю інформацію на одному з бланків заяви на отримання страхування, який він місяць чи два тому підібрав у іншому аеропорту. Тепер згадав — той попередній бланк був із торгового автомата. Йому на думку не спадало, що придбані в касах поліси можуть бути значно більшими.

Триста тисяч доларів!

— Так! — завзято промовив він. — Будь ласка… так.

Банні розпливлася в усмішці.

— Повна сума, містере Ґерреро?

Він уже збирався кивнути на знак згоди, коли зрозумів найвищу іронію. В нього, напевно, не було десяти доларів. Він сказав Банні:

— Міс… почекайте! — і почав перевіряти кишені, витягувати всі гроші, що мав.

Люди в черзі позаду втрачали терпець. Чоловік, який з самого початку чинив опір Ґерреро, заявив Банні:

— Ви сказали, що це займе всього хвилину!

Ґерреро знайшов чотири долари та сімдесят центів.

Дві ночі тому Д. О. Ґерреро разом з Інез зібрали всі гроші, що у них залишалися, і Д. О. взяв собі вісім доларів та дріб’язок. Після того, як він заклав перстень Інез та вніс початковий платіж за квиток «Транс Америки», зосталося кілька доларів; він не знав достоту скільки, але відтоді заплатив за їжу, проїзд на метро, автобус до аеропорту… Знав, що йому знадобляться два з половиною долари на страхування, тож обачно зберігав їх у окремій кишені.

Але крім цього він нічим не турбувався, бо знав, що, як тільки опиниться на борту Рейсу Два, гроші йому більше не знадобляться.

— Якщо у вас немає готівки, — заговорила Банні Воробйофф, — можете виписати мені чек.