Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Пізніше, за повідомленням Укрінформу з посиланням на сільського голову Стрілкового Олександра Пономарьова, російські військові нібито «вибачилися» за «помилкову» висадку на Херсонщині: «Як повідомили [російські. — Прим. ред.] військові, їхнє завдання — забезпечити охорону газоперекачувальної станції та розташованих неподалік трьох бурових свердловин «Чорноморнафтогазу». Вони зазначили, що в них, мовляв, є інформація про те, що на цих об'єктах готуються терористичні акти. Охоронятимуть вони ці об'єкти, за їхніми словами, стільки, скільки треба буде для виконання завдання»614. Пономарьов же пояснив, що він разом із прокурором району та начальником райвідділу міліції виїхали на місце події для з'ясування, з якою метою прибули російські військовослужбовці. Вони розповіли, що «переплутали» місце висадки, тому висадилися фактично на околиці села. Зрозумівши, що помилилися, вони відійшли до газоперекачувальної станції, яка розташована за блокпостом українських прикордонників.

«Українська правда» з посиланням на місцевих жителів повідомила, що РФ завезла до Криму зенітно-ракетний дивізіон С-300 у складі 4 батарей ешелоном із 25 вагонів. Із дивізіоном прибула інженерна техніка — 4 танкових тягачі, пересувні дизель-генератори, автоцистерни та 4 автомобілі «УАЗ». Близько 18:00 ешелон прибув до с. Гвардійське Сімферопольського району.

Владислав Селезньов у Facebook повідомив, що російські снайпери провели розвідку місцевості навколо фотограмметричного інформаційного центру (ФІЦ) Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ в Сімферополі: «Офіцери 13 ФІЦ у Сімферополі повідомляють, що сьогодні о 18:20 російські солдати провели рекогносцировку місцевості навколо військової частини. Близько десятка солдатів РФ, зокрема снайпери, оглянули прилеглу територію. Снайпери побували на дахах довколишніх будинків»615. Ця незначна на перший погляд інформація набуде зовсім уже конкретних трагічних рис 18 березня, коли неідентифіковані особи (одна з версій, що це були російські снайпери) двома пострілами в серце вб'ють 36-річного українського прапорщика, корінного сімферопольця Сергія Кокуріна.

Із Севастополя надійшла ще одна погана новина. Невідомі озброєні особи прямо з храму Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ викрали отця Миколу Квича.

Із Тамані до Криму почали масово завозити козачків, що дало привід журналістам донецького видання «Острів» назвати їх привітом від Януковича. За свідченнями очевидців, через Керченську переправу прибули декілька десятків автобусів із номерами російського регіону Ростов-на-Дону. Автобуси рухалися трасою Керч — Феодосія і далі до Севастополя. Козачки в Севастополі, прямо на головній площі Нахімова приймають присягу служити на благо міста та Криму.

Тим часом «зелені чоловічки» не сиділи склавши руки, а захопили будівлю військової прокуратури в Севастополі.

Офіційний представник ОБСЄ Кеті Бьортон написала у Twitter, що організація не спостерігатиме за референдумом у Криму, оскільки для цього не було офіційного прохання від уряду України.

Українське МЗС висловило своє обурення рішенням Росії накласти вето на проект резолюції Радбезу ООН по ситуації в Криму: «Ставши єдиною країною, яка виступила проти рішення, спрямованого на деескалацію ситуації в Україні, Росія поставила себе в ізоляцію не лише в Раді Безпеки ООН, але й у світі загалом».

Росія «пояснила» своє рішення через свого одіозного постпреда Віталія Чуркіна: «Щодо Криму, такий випадок, очевидно, виник у результаті правового вакууму, що з'явився у зв'язку з неконституційним збройним державним переворотом, здійсненим у Києві націонал-радикалами в лютому 2014 року, а також як результат прямих погроз з боку останніх навести «свій порядок» на території всієї України»616.

Андрій Дещиця так згадує в ексклюзивному коментарі для книги: «Вважаю, це була спроба зробити ще один бліцкриг. Була небезпека, що вони спробують йти далі. Про це мене попереджали кілька колег, зокрема Сікорський. У них були свої джерела інформації. Неабияке значення мала реакція Заходу — вони почали більш жорстко реагувати. Тоді Меркель почала телефонувати Путіну, бо він ні з ким іншим спілкуватися не хотів».

За день до незаконного референдуму нечисленна акція, яка об'єднала близько 200 проукраїнських активістів, попри «день тиші», відбулася в кримській столиці. Учасники тримали в руках плакати «Крим — це Україна!», «Ні — війні!», «Путін, йди!», українські державні прапори. На відміну від попередніх днів, поліція й козачки не намагалися завадити її проведенню, і вона зрештою закінчилася мирно, учасники проукраїнського мітингу розійшлися по домівках.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука