Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Російська влада поспішала з «приєднанням» півострова. Відповідне юридичне обґрунтування вже було підготовлене в стінах російського парламенту. Спікер Держдуми РФ Сєргєй Наришкін заявив журналістам, що «приєднання» Криму відбудеться на основі міждержавної угоди: «Процедура буде такою: іноземна, суверенна держава звертається з проханням до РФ про входження до її складу та про укладення відповідної міждержавної угоди. Президент РФ інформує про це Держдуму й Раду Федерації та уряд РФ і в разі необхідності проводить необхідні консультації. Потім іде процес підготовки й підписання цієї міждержавної угоди. Після підписання Президент звертається до Конституційного суду на предмет, чи відповідає підписана угода Конституції РФ, і при позитивній відповіді до Держдуми вносяться два документи: підписана угода на ратифікацію, другий документ — проект закону про прийняття до складу РФ (нового суб'єкта)»⁶⁶³.

Наришкін також заявив, що референдум у Криму — історична подія для Росії: «Багато хто, особливо люди старшого покоління, опускали бюлетені в урни для голосування зі сльозами на очах, і це були сльози радості. Що стосується РФ, то, на жаль, ми повинні констатувати, що починаючи з 1991 року ми тільки втрачали територію, втрачали людей, і ось нарешті вперше після 1945 року ми набуваємо наших співвітчизників, тому й для нас, для Росії це дійсно історичний день»⁶⁶⁴.

Андрій Сенченко має таку думку: «Узагальнювати не можна. Але атмосфера в Криму змінюється. Правда, не завдяки діям української влади, а через дії окупантів. Вони влаштували 37-й рік. Кримчани, які ходили на референдум, мабуть, чекали дещо іншого — пенсії в рублях, зарплати в доларах, але цього не сталося. По суті справи, у Криму зараз терор. Люди, особливо ті, які працюють у великих бюджетних установах, які раніше могли за чашкою чаю обговорювати проблеми, зараз вітаються крізь зуби й мовчки йдуть далі. Бо не знають, куди далі сусід передасть те, що почує від них».

У відповідь на вчорашнє рішення Венеціанської комісії про незаконність референдуму росіяни вирішили обкрутити європейців: із Держдуми був відкликаний законопроект, який спрощував анексію Криму, тож підстав для рішення Венеціанської комісії більше ніби не було. Про це повідомив глава комітету Держдуми з конституційного законодавства й держбудівництва Владімір Плігін.

Аксьонов заявив, що на Крим чекає певний перехідний період, але він буде не довгим: «Певний час працюватиме перехідний період. Я думаю, протягом двох місяців ці питання будуть організовані. Поки «митних постів» у прямому сенсі немає. Ми не перешкоджаємо перетинанню товарів через кордон, не проводимо митне оформлення. Перехідний період буде «досить м'яким», щоби підприємці встигли перебудуватися під російське законодавство й укласти нові контракти та договори»⁶⁶⁵.

За словами, Аксьонова, Росія вже виділила Криму фінансову допомогу в розмірі 15 млрд. рублів, ще до «прийняття» півострова до свого складу.

Найменш зрозумілою була реакція представників Євросоюзу. Важко сказати, чи то вони були в шоці від дій Росії, чи позначилася повна відсутність у них стратегічного плану дій. Так, тодішній верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон зробила взагалі відірвану від реальності заяву: «Ми віддаємо належне стриманому ставленню, що демонструє Україна у відповідь на кризу. Ми закликаємо українську владу продовжувати цей підхід»⁶⁶⁶. Зрозуміло, що подібні розмиті дипломатичні заяви не могли вплинути на нову окупаційну владу й сепаратистів.

Заступник голови Меджлісу Нариман Джелял звернувся до ВР України з проханням надати кримським татарам статус корінного народу Криму, аби вони мали повне право відстоювати українську державність на півострові: «Ми знаємо, що російська влада готує анексію Криму. Тому ми звернулися до парламенту України із закликом визнати статус корінного народу за кримськими татарами й негайно забезпечити вільне волевиявлення кримських татар. <...> Усім відомо, що кримські татари є послідовними захисниками суверенності та територіальної цілісності України. Для того щоб ми, зміцнившись, могли відстоювати українську державність, українську суверенність у Криму»⁶⁶⁷.