Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Якби була можливість, я багато віддав би, аби зазирнути в думки Владіміра Путіна саме в цей день. Саме 18 березня стало кульмінаційним днем усієї операції з анексії Криму, задуманої й розроблюваної задовго до того, як сам Путін став другим російським президентом у 2000 році. Як свідчить впливовий опініонмейкер Віталій Портніков, Москва продумувала плани політичної та військової анексії півострова із самого 1991 року — з моменту виходу України зі складу СРСР.

Навіть за демократичного першого президента РФ Боріса Єльцина існували такі плани. Приходили та йшли прем'єр-міністри Росії, міністри оборони, голови Генштабу, Головного управління розвідки Генштабу, командувачі Чорноморського флоту, КГБ ставало ФСК, щоби потім перетворитися на ФСБ — але за всіх цих змін облич Росія ніколи не полишала надії відібрати в України Крим. А за кращого сценарію — забрати під себе й усю Україну.

Слова, якими Путін колись шокував президента США Джорджа Буша-молодшого, що він, мовляв, не визнає такої держави, як Україна, і що немає ніякого українського народу, а є єдиний російський народ — були думками не самого лише Путіна. Цю позицію він лише артикулював, а її поділяла вся російська політична еліта та більшість російського народу. Путін не вигадав план окупації Криму — він лише реалізував бажання більшості росіян.

Віталій Портніков зазначає: «Путін був готовий до будь-яких дій у цей момент, але я не впевнений, що вони взагалі були б пов'язані з Кримом. Я знов повторюю, що Крим — це був сигнал, і він за цим Кримом перевіряв, як поводитиме себе Захід, а не ми. Я не знаю, чи зрозуміли на Заході, чи ні, але думаю, що цими розмовами з усіма українськими керівниками ти побачиш, що вони знаходилися в постійній взаємодії із західним партнером. І ті могли бажати, що якщо українські війська просуватимуться в бік через Перекоп, то він це сприйматиме як оголошення війни. Справа в тому, що він [Путін. — Прим. ред.] сприймав Крим як сигнал. Якщо його не почують, то він організує подальше повстання в Новоросії, і тоді Крим стане частиною нової державної інфраструктури, яка буде закінчуватись в Придністров'ї. Якщо Захід так хоче -хай буде так».

Цього дня Державна дума Росії майже в повному складі проголосувала за анексію Криму. Парламент Росії ухвалив заяву «Про ситуацію в Республіці Крим», за яку проголосував 441 депутат: «Державна дума Федеральних зборів РФ вітає вільне волевиявлення народу Криму на референдумі 16 березня 2014 про входження Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Депутати Державної думи висловлюють впевненість у тому, що органи державної влади та управління Республіки Крим підтримуватимуть на її території мир, міжнаціональну й міжконфесійну злагоду й мовне різноманіття, що склалися на цій території. Держ-дума сприятиме гарантуванню безпеки всіх осіб, що перебувають на території Криму, незалежно від їхніх громадянства, національності, мовної та релігійної приналежності, дотриманню їхніх законних прав і свобод»680.

Єдиним, хто утримався при голосуванні, виявився новосибірський мажоритарник Ілья Пономарьов. Як пізніше заявив сам Ілья під час нашого спілкуванні в Києві, він був абсолютно переконаний, що його заперечення підтримки незаконного референдуму в Криму підтримають й інші депутати Держдуми, про що вони казали йому під час особистого спілкування. Це той самий випадок із пісні Владіміра Висоцкого: «Но был один, который не стрелял». Через рік Іллю Пономарьова позбавлять недоторканності депутата Держдуми РФ, і він переїде до Сполучених Штатів Америки.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука