Аркан вовків

Вони розсілися та скосили очі на Ярему, бо ще з Києва знали, що за шляхтичем можна все повторювати без ризику сісти в калюжу хитрих правил шляхетського застілля. Той розклав велику білу серветку на колінах, і решта наслідувала його приклад.

— Не судіть суворо, панове, кухарі не мали достатньо часу на щось вишукане, тому вечеря доволі скромна... Але, сподіваюся, вам сподобається, — магнат двічі ляснув у долоні. — На цьому замовкаю! Спочатку їжа, а всі розмови опісля.

Лакеї піднесли кожному піали з водою та цитриною. Северин зиркнув на Ярему: той протер долоні фруктовою долькою, змочив у піалі руки, після чого витер їх насухо поданою серветкою. Чорнововк повторив нехитрий ритуал, його прислужник зник і миттю повернувся, тихо прошелестівши:

— Чого пан бажає?

Северин кинув на лакея погляд. Той був на кілька років старший за нього — бездоганно виголений, волосся прилизане.

— Почну з отого салату...

— Чудовий вибір, пане, — лакей вправно підхопив таріль та поклав на неї невідомий Северину наїдок.

Чорнововк зніяковів: не звик, аби хтось робив за нього такі прості речі. Гнат і Пилип зі схожими виразами облич спостерігали, як їм накладають їжу. Вишняк був незворушним, як скеля. Магнат потер руки і замовив собі всього потроху.

— Чого пан бажає пити?

— А що мається? — спитав Северин.

— Вино біле та червоне, коньяк, горілка. Якщо нічого з переліку не влаштовує, я принесу потрібний напій.

— Можна просто води?

— Так, пане. Вода стоїть у склянці біля фужера, як тільки потребуватимете ще, дайте мені знак.

Северин примудрився не помітити склянку просто у себе під носом, від чого почервонів.

Магнат підняв тост за Сірий Орден. Характерники скосили очі на Марка — той також підняв келих і всі випили.

Борцеховський взявся за вечерю, а ватага, після нового обміну поглядами з Вишняком, не відставала. Усередині салат виявився із якоюсь морською потворою, чию назву Северин не знав. Соус був кислуватий і загалом страва не сподобалася йому. Але Чорнововк стоїчно продовжував жувати, тужливо роздумуючи, чого не можна поїсти людської їжі без перетворювання вечері на бундючну церемонію.

Від нової порції салату Северин відмовився, натомість попросив хліба та сиру, та харчувався ними, допоки аперитив не змінили на головні страви.

Вони були значно смачніші: принесли картоплю, засмажену продовгуватими скибочками зі спеціями, яйця, приготовані невідомим Северину методом, запечену з яблуками качку, різноманітну вудженину, млинці з бринзою та червоною ікрою, плов із м'ясом раків, пироги з куріпками — Северину хотілося спробувати все.

Чорнововк з іншими братами поглядав на Марка, але той спокійно їв, запиваючи вечерю дрібними ковтками білого вина, і вони повністю віддали належне творам маєткових кухарів. Проте Северин лишався на сторожі. Йому було незатишно у чужому залі, серед цих численних служників та мертвої тиші, яку порушували тільки дзенькіт приборів об посуд та шелестіння лакеїв. Навіть Гнат їв без звичного плямкання. Як можна так вечеряти щодня і не збожеволіти?

Першим заговорив Марко.

— Чудова вечеря, пане господарю. Все навдивовижу смачно.

— О, не варто, — Борцеховський примружився у ввічливій посмішці та вицмулив трохи червоного. — Чим багаті, як то кажуть... Панове Олефір і Чорнововк, вам не смакують кримські вина? Маю також непогані французькі та італійські.

— Не вживаю алкогольні напої, — відповів Пилип.

— Не маю бажання, — сказав Северин і зловив на собі здивований погляд Гната.

— Дуже взірцево, — кивнув Борцеховський. — Дозвольте запропонувати вам дещо інше натомість. Теж на основі винограду, але безалкогольне. Спробуєте?

Характерники стрельнули очима в Марка, але той ніяк не відреагував, і вони погодилися.

Магнат клацнув пальцями. Мажордом зник у дверях — Напій, що ви спробуєте, є доволі ексклюзивним, якщо не сказати секретним, — Борцеховський дістав із внутрішньої кишені піджака портсигар і вивудив тонку цигарку. Моментально поруч виріс лакей із запаленим сірником. Магнат задимів та продовжив: — Я планую пустити цей напій у продаж наступного року. Винахід гаме-риканців, проте зовсім невідомий українським теренам... Пригощайтеся, панове.

Мажордом повернувся з позолоченою тацею, на якій стояли два високих бокали з червоною рідиною, на стінках кипіли численні дрібні бульбашки.

Северин принюхався: запах винограду поколював ніздрі. Юнак зробив обережний ковток. Схожа на сік рідина вколола язик й розтеклася у роті свіжим солодким смаком. Він зробив ще кілька ковтків.

— Дуже смачно, — сказав Северин.

— І мені подобається, — додав Пилип. — Що це?

— Перед вами, шановні лицарі, газована вода з сиропом, — урочисто відповів Борцеховський. — Просто і геніально! Як щодо решти, чи бажаєте спробувати?

Всі погодилися, навіть Марко.

— Товар дуже перспективний, — розповідав магнат, пахкаючи цигаркою. — Вийду на Слобожанщину, потім розширю на все Лівобережжя, а затим і весь Гетьманат.

— Ви зможете виготовляти стільки пляшок? — здивувався Ярема.