Аустерліц

На якусь мить ми застигли перед цим видовищем, аж тут — якраз коли я збирався зробити декілька знімків, — з’явився, як з’ясувалося згодом, власник садиби Айвер-Ґров, такий собі Джеймс Меллорд Ешмен, який ішов нам назустріч із боку західної тераси. До нашого зацікавлення занедбаними будинками він поставився з цілковитим розумінням, і від нього протягом тривалої розмови ми дізналися, що кошти навіть для косметичного ремонту цього родинного обійстя, яке під час війни було реквізоване під реабілітаційний центр, значно перевершують його фінансові можливості, тож він був змушений переселитися на ферму Ґров, розташовану на території садиби в самому кінці парку, і самому вести там господарство. От чому, сказав Ешмен, сказав Аустерліц, тут усі ці мішки з картоплею та купа зерна. Айвер-Ґров було споруджено близько 1780 року одним із предків Ешмена, сказав Аустерліц, який страждав на безсоння й у зведеній ним на даху обсерваторії проводив час за різноманітними астрономічними дослідженнями, зокрема займаючись селенографією — або картографією місяця, саме тому, провадив далі Ешмен, він тривалий час тісно співпрацював із відомим далеко за межами Англії мініатюристом і майстром пастельного живопису Джоном Расселом із Ґілдфорда, який тоді протягом кількох десятиліть працював над мапою Місяця розмірами п’ять на п’ять футів, що за своєю точністю та красою значно перевершувала всі попередні зображення цього супутника Землі — як мапи Річчолі й Кассіні, так і мапи Тобіаса Маєра і Гевелія. Тими ночами, коли Місяць не сходив або ж його не було видно через хмари, сказав Ешмен, коли ми під кінець наших спільних оглядин будинку зайшли до більярдної кімнати, його предок у цій обладнаній ним самим кімнаті партія за партією грав сам із собою в більярд, аж поки не починало світати. Після його смерті в новорічну ніч з 1813 на 1814 рік ніхто більше не торкався кия, сказав Ешмен, ні його дід, ні батько, ні він сам, Ешмен, а жінки й поготів. І справді, сказав Аустерліц, там все було точнісінько так само, як і сто п’ятдесят років тому. Масивний стіл із червоного дерева, обтяжений вкладеними в нього шиферними листами, незворушно стояв на своєму місці; апарат, що показував рахунок гри, настінне люстро в золоченій рамі, підставка для київ і подовжувальних насадок, бюро з багатьма шухлядами, у яких зберігалися кулі зі слонової кістки, шматки крейди, щіточки, ганчірки для полірування та інші речі, незамінні для гри в більярд, все залишалося в неторканому, незмінному вигляді.