Без права на реабилитацию

При цьому було вилучено один літак, дві бронемашини, 61 артилерійська гармата, 595 мінометів, 77 огнеметів, 358 протитанкових рушниць, 844 станкових і 8327 ручних кулеметів, близько 26 тисяч автоматів, більше 72 тисяч гвинтівок і 22 тисяч пістолетів, більше 100 тисяч гранат, 80 тисяч мін і снарядів, більше 12 мільйонів патронів. Розшукано і вилучено більше 100 друкарень з друкарською технікою, більше 300 радіопередавачів, 18 автомобілів і мотоциклів, виявлена значна кількість складів з продуктами харчування та сховищ націоналістичної літератури. (Арх. спр. №372, т. 74, арк. 159–160; т. 100, арк. 73–75).

^{Робоча група співробітників}

^{Служби безпеки України:}

^{Бурлаков В.М.}

^{Василенко М.Г.}

^{Вижак В. А.}

^{Лябах О.Д.}

^{Цімох М.П.}

^{Шевцов В.Д.}

^{«30» липня 1993 року}

^№113

Солдатская правда о «подвигах» бандеровцев

Адрес на конверте «треугольнике».

Апологеты украинского (галицийского) национализма, стремясь обелить и реабилитировать бандеровщину,запустили в массовое сознание миф будто бы вояки ОУН-УПА, борясь «за свободу» Украины, не нападали на солдат Советской Армии, а все свои силы направляли на борьбу с партийносоветским активом, сотрудниками госбезопасности и внутренних дел. Эта ложь опровергается многочисленными фактами, в том числе и содержанием публикуемого письма.

Данное письмо, освещает обстоятельства бандитской акции бандеровцев, направленной против раненных красноармейцев, в числе которых оказался Руденко В.Л., было написано 18 июня 1946 г бывшим его сослуживцем.

Копию письма издателям данной книги передал сын погибшего красноармейца Леонид Руденко, который и рассказал, что его отец 1894 г родился в Киевской обл, в 1941 г ушел добровольцем на фронт. Воевал пулеметчиком в пехоте. В 1944 г, после третьего ранения, находился на излечении в госпитале, расположенном на территории Ровенской области. Группа выздоравливающих солдат, в которую входил и отец, была направлена на заготовку сена. Во время работы на них неожиданно напала вооруженная банда. Жертвами бандитов стали 8 красноармейцев. Погиб и Руденко В. Л.

В 1944 г пришло извещение о гибели Руденко В. Л. Подробности о гибели семя узнала лишь из письма его сослуживца Музыки А.Ф., присланное в 1946 г.

І. С. Скiбiцький, інвалід II гр. Вітчизняної війни. смт. Новгородка, Кіровоградська область. Схаменіться, лжепатрiоти!

Останнім часом деякі періодичні видання, радіо та телеканали настійно пропонують під знаком примирення і порозуміння визнати вояків ОУН-УПА воюючою стороною в боротьбі за визволення України від фашистських загарбників. До цього схильний і Президент України В. Ющенко, цього наполегливо вимагала пропрезидентська фракція у Верховній Раді України, задекларувавши відповідний проект закону.

З цього приводу хочу висловити свою думку і обґрунтувати своє ставлення до цієї теми. Я є безпосереднім свідком злодіянь вояків ОУН-УПА на терені Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської областей України. Мені довелося нести службу в цих краях, охороняючи продовольчі і матеріальні склади, лікарні, комунікації, промислові об'єкти.

В нашій військовій частині у 1944–1945 роках проходив службу хороший солдат родом з Болехівського району. Повернувшись в жовтні 1945 року від болгаро-греко-югославського кордону в Одесу, він був демобілізований на підставі Закону про демобілізацію військовослужбовців, які брали участь у бойових діях і мають загальну середню освіту. Солдатська доля розпорядилась так, що мені в січні 1946 р. довелося декілька разів бачитися з ним у м. Болехові. За те, що він зустрічався зі мною як товариш по воєнному лихоліттю оунівці по-звірячому вбили його. Хлопцеві відсікли голову і вкинули у вікно до батьків. Звірі!

У лютому 1947 р. на залізничній станції Львів військовий комендант познімав всіх військовослужбовців з поїздів і строєм (в колону по одному) провів біля постаменту в залі для чекання. На постаменті стояла труна, в якій лежав понівечений труп ще одного мого однополчанина. Він виїхав з розташування військової частини двома днями раніше. Пасажирські вагони постійно «супроводжувала» спеціальна група бандитів.

Про звірства бандерівців не можна без гніву 1 презирства говорити. Одного разу військовий лікар зібрала в санітарний автобус хворих і поранених солдатів, аби відправити їх до медсанбату. Купка оунівців, знавши маршрут автобуса, перейняла його в лісі біля м. Коломиї і спалила всіх разом з лікарем і автобусом. По мені як по живій цілі останній постріл був зроблений 12 серпня 1946 року.