Безлюдні острови 10-11

"Виглядав він дуже мальовничо і був винятково красивим чоловіком. Ймовірно, його захоплення мистецтвом (кажуть, що пензель він бере у руки як дилетант) дало йому право набути вигляду романтично-декадентського богемного живописця. Довге, красиве, каштанове волосся, звиваючись природними кучерями, спадало йому на спину. Чорна пелерина, просторе сомбреро і такий же чорний ефектний пов'язаний бантом шарф у поєднанні з художньою фантазією доповнювали образ. Але своїм медичним фахом він не займався, достатньо було того, що променів розумом і запалом, пінився і дзижчав, гріючись у швидкій течії паризького життя".

Він почав свої військові студії (щоб вже поставити крапку в темі "освіта Веняви") у Польському Колі Військової Науки в Парижі. За словами Станіслава Лози в його "who is who" ("Чи знаєш, хто то такий?", Варшава 1938 р.), між 1 лютого і 1 квітня 1917 р. Вєнява закінчив офіцерські курси при Генеральному штабі у Варшаві. Наступний етап (між поверненням із дипломатичної місії в Бухаресті та травневим переворотом 1926 р.) складався з навчання у Військовому коледжі у Варшаві (курс 1923-24), який він закінчив з одним з найкращих результатів: французькі та польські професори цього університету не втомлювалися словами вдячності його таланту. Нарешті, у віці 54 років (1935 р.), він закінчив курс старшого командного складу як один із найкращих і найбільш не контрольованим із слухачів (щоб розслабити сувору атмосферу курсу, він вдавався до типових для дитинства шкільних пустощів перед його товаришами-генералами, що нікому іншому не зійшло б з рук, проте йому пробачали).

Повернемося до Парижа перед Першою світовою війною. Молодий доктор медицини Болеслав Вєнява-Длугошовський завершив свій інтелектуальний і мистецький шлях різними галузями знань і мистецтва в паризькому відділенні Стрілецької асоціації[6], навчаючись солдатській справі за підручниками та практикуючись із рушницею в руках. Ця дивовижна метаморфоза, перетворення "богеми" на солдата, відбулася протягом однієї години під впливом Юзефа Пілсудського, про це докладно трохи пізніше.

У 1914 році Вєнява приїхав до Кракова на курси підготовки "Стрільця" і відразу став душею і серцем легендарної 1-ї кадрової роти. У віці 33 років його фізична форма та витривалість перевершували показники 20-річного віку. Їх сильно ганяли, щоб виростити міцних вояків, і він із властивою йому грайливістю висміяв цю "пахоту", склавши для роти "гімн" на мелодію французької вуличної пісеньки, в якій анонімний стрілець, звісно, ​​Вєнява :

Він був денді в Кракові,

Миттєво завойовував серця.

Вивалявся у мокрій канаві

І шик кудись зник до кінця.

Бо серед стрільців,

Служба - не жарт, о ні!

Був мудрий, як рабин, той хлопець,

Спинався на вершину знань,

А взяв рушницю в руки,

І диявол всю мудрість погнав.

Бо серед стрільців,

Служба - не жарт, о ні!

Інші вірші Вєняви, які співали стрільці, були гарної поетичної якості, але через їх фривольність їх не можна процитувати.

На початку серпня 1914 р. Перша Кадрова вирушила з Олеандрів на боротьбу за вільну Польщу. Вєнява перетнув кордон поділу (до Конгресової Польщі) як піхотинець, але через чотири дні до нього повернулася кров його предків-кіннотників. Він звідкись схапав коня і зрадив Кадрову, перевівши в улани знаменитого загончика Беліни-Пражмовського, творця легіонної кінноти. Ніхто тоді не очікував, що народився "Вєнява – перший улан Другої Речі Посполитої".

Історична фотографія з обкладинки журналу: Вєнява (перший з права) здає на фронті рапорт Комендантові Пілсудському (перший зліва)