Читаем Безлюдні острови, глава 8-1 полностью

ВАЛЬДЕМАР ЛИСЯК

БЕЗЛЮДНІ ОСТРОВИ

Видавництво: Krajowa Agencja Wydawnicza, Kraków, ©1987

Переклав: Марченко Володимир Борисович, 2024

ОСТРІВ 8

БУРХАН-КАЛДУН (МОНГОЛІЯ)

ЧИНГІЗ-ХАН (ТЕМУЧЖИН)

БОГОМОЛІАДА

БОГОМОЛИ (…) Вони зазвичай мають подовжене тіло, більш-менш

сплощений живіт і часто фантастичні форми. Вони різноманітно забарвлені, іноді дуже красиво. Їхні голови відносно маленькі і дуже

рухливі; кусальний тип ротового апарату. Вони хижі і дуже нена-

жерливі. Вони полюють на інших комах, навіть більших за себе, лов-

лячи їх передніми лапами. Самки деяких видів поїдають самців після

або під час копуляції..."

(“Велика Загальна Енциклопедія ПНВ”, т. 7, Варшава 1966).

Столицю імперії він створив у обширній долині на правому березі верхів'їв Орхону і назвав її Каракорум. Квадрат у плані, з обох боків укріплений потужною стіною, довжиною 8 лі (4 кілометри), кожна з воротами, в центрі комплексу - палац ханів. Французький чернець Рубрук (Рубрукіс), побувавши в місті і палаці, описав штучне дерево, яке стояло при вході на подвір'я. Воно було все зі срібла. Усередині стовбура проходили труби з зміїними головами. За сигналом хана з відкритих ротів лилися кумис, вино, пиво і мед. Палац називався: Спокій Тисячу Разів.

Темучжин, учитель спокою за ціною тисяч рік крові, що впадають в океан великої тиші імперії. Згідно Пелліота, "Чингіз" означає: "Великий океан"[1]. За легендою, він народився з шматочком запеченої крові в руці. Ця грудочка розлилася від Жовтого моря до Середземного. А потім вона почала зменшуватися і щезла. Байрон: "Тобто, не діється так, що з крові кров народжується, а зачате з крові стає ще більш кривавим?"[2].

З-під степу та пустелі, що ходять хвилями навколо останнього сліду тієї метрополії - монастиря, який ти власне відвідуєш, палеонтологи роками викопують скелети динозаврів. Це бачив радянський поет Євген Євтушенко:

"У самому серці гарячої пустелі Гобі побачив я монгола, який сидів навпочіпки, поглинений чищенням зубів динозавра щіткою, схожою на малярську. Поволі викопували з піску гігантський скелет цієї доісторичної тварини, що жила 70 мільйонів років назад. Московський палеонтолог із обгорілим до кольору цегли обличчям почав скаржитися, що перевозити динозаврів дуже важко.

- А чому вимерли динозаври? – запитав я, обережно торкаючись іклів тварини, ніби вона ще могла вкусити.

Палеонтолог усміхнувся.

- Їхній мозок був трохи замалий для такого великого тіла.

Монгол, продовжуючи чистити зуби динозавра, додав:

- Погано, коли зуби більші за мозок...

Стоячи в пустелі, я думав про давню монгольську імперію. У всіх імперій зуби більші за мозок, і тому всі вони приречені на вимирання".

Так він думав. І він мав рацію, і ти це знаєш. Якби в часи перших цезарів Северів хтось сказав, що могутність Римської імперії згниє протягом двох століть, дурня відправили б у божевільню. Але воно згнило, і останнім на руїнах сміявся божевільний. Це лише питання часу та вміння чекати. Бо якщо у панів є Простір, то у рабів є Час. Люди вмирають за цей час, а народи – ні, і божевільні шепочуть: потерпи – трава з часом перетворюється на молоко.

Шістнадцять квадратних кілометрів трави було скошено під столицю імперії Чингіза, але ті мури недовго пережили його смерть. Чингіз був їхнім головою. Коли голова перестала працювати, тіло почало гноїтися, і дозволило себе повалити, мов гнилий стовбур дерева. Велике місто стало каменоломнею для монастиря Ердені-Дзу, а монастир став відлунням того мегаполісу — коли торкаєшся Ердені-Дзу, торкаєшся зменшених генів Каракоруму.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Образы Италии
Образы Италии

Павел Павлович Муратов (1881 – 1950) – писатель, историк, хранитель отдела изящных искусств и классических древностей Румянцевского музея, тонкий знаток европейской культуры. Над книгой «Образы Италии» писатель работал много лет, вплоть до 1924 года, когда в Берлине была опубликована окончательная редакция. С тех пор все новые поколения читателей открывают для себя муратовскую Италию: "не театр трагический или сентиментальный, не книга воспоминаний, не источник экзотических ощущений, но родной дом нашей души". Изобразительный ряд в настоящем издании составляют произведения петербургского художника Нади Кузнецовой, работающей на стыке двух техник – фотографии и графики. В нее работах замечательно переданы тот особый свет, «итальянская пыль», которой по сей день напоен воздух страны, которая была для Павла Муратова духовной родиной.

Павел Павлович Муратов

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / История / Историческая проза / Прочее
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но все же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Черное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева , Екатерина Скоробогачева , Лев Арнольдович Вагнер , Надежда Семеновна Григорович , Юлия Игоревна Андреева

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / Документальное
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но всё же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Чёрное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева

Искусство и Дизайн