Беззоряне море

Поряд з ванною є душова кабінка, і Закарі щосили намагається відмити золоту фарбу з волосся, віддряпати її залишки зі шкіри. У вигадливих тарілочках лежить кілька шматків мила, і пахнуть вони лісом або смолою, наче все тут виготовлене з його улюблених запахів.

Загорнувшись у рушник, Закарі вивчає решту кімнати, заразом шукаючи якийсь одяг, окрім свого просякнутого потом та вкритого фарбою костюма.

У тумані під стіною вимальовується шафа, поряд з якою стоїть туалетний столик з іншого набору. Хлопець не лише знаходить там одяг, а ще й має із чого вибрати. У шухлядах напхом напхано светрів, шкарпеток і білизни, висять сорочки та штани. Усе пошите вручну з натуральних тканин і не має етикеток. Закарі вдягає коричневі лляні штани й сорочку мохового відтінку без комірця і з ґудзиками з полірованого дерева. Дістає сірий, грубо сплетений светр, схожий на один з його улюблених. На підлозі шафи стоїть кілька пар черевиків, і вони, звісно, його розміру. Це непокоїть хлопця більше за одяг, адже той переважно вільного крою і його ширина регулюється. Усі речі йому підійшли, але це можна пояснити його стандартною худою фігурою, а от черевики лякають. Закарі взуває пару коричневих замшевих черевиків, які могли бути пошиті (саме це виконує швець?) спеціально для нього.

«Може, у них є ельфи, які міряють твої ноги й шиють черевики, поки ти спиш», — підказує голос у голові.

«Я вважав тебе практичним голосом розуму, голосом розсудливості», — думає у відповідь Закарі, але голос на це не реагує. Він надягає на шию ключ від кімнати, компас і, хвилинку повагавшись, Доріанів меч. Намагається загнати глибше турботи про те, що сталося там, нагорі, поки він був тут, унизу. Відволікається, розглядаючи кімнату, навіть попри те, що бачить її не аж так добре. Зблизька все видається досить чітким, проте це означає, що за раз можна дослідити невелику територію, всотуючи цей простір малесенькими ковтками.

Закарі бере з однієї полиці книжку, пригадуючи епізод, який напевно бачив у якійсь серії «Сутінкової зони»[31]. Скільки можна всього почитати, а окулярів нема.

Він однаково розгортає книжку навмання, надруковані слова проступають різко й чітко.

Закарі підводить погляд. Ліжко, картини на стінах, камін — усе ледь помітно розпливається через його офтальмологічний коктейль короткозорості та астигматизму, з яким він дивиться на світ. Хлопець повертає погляд до книжки.

Це збірка віршів. «Дікінсон»[32], — думає він. Шрифт ідеально чіткий, різкий, навіть попри невеликий кегль видно кожну маленьку, мов дірочка від голки, крапку та мініатюрну кому.

Хлопець відкладає книжку й бере іншу. Її так само досконало легко читати. Він повертає її на полицю. Підходить до столу, де залишив украдену з «Клубу колекціонерів» для Доріана книжку в коричневій шкіряній обкладинці. Хоче дізнатися, чи цей трюк, хай би яким він був, допоможе йому так само сфокусуватися на ілюстраціях та арабському тексті. Проте, коли він розгортає книжку на титульній сторінці, чіткими є не лише вкриті завитками мініатюри, а й заголовок, який тепер написано англійською.

Передбачення і перекази

Написано все чітко та зрозуміло, вигадливим шрифтом, але достоту англійською. Хлопець замислюється, що, можливо, книжку надрукували різними мовами, і він не помітив цього раніше, але бачить лише знайомий алфавіт.

Закарі відкладає книжку, знову почуваючись трохи запаморочливо. Не може пригадати, коли востаннє їв. На вечірці? Невже це було минулої ночі? Він згадав, що Хранитель говорив щось про Кухню біля каміна.

Біля досі нечіткого каміна (утім, із цієї відстані він може сказати, що капітан та екіпаж корабля на картині серед реалістичного морського пейзажу — це кролики) у стіну вбудована панель, схожа на дверцята шафки, у камені з невеличкою кнопкою поряд.

Закарі відчиняє дверцята й бачить щось подібне до кухонного ліфта, у якому лежить невеличка товста книжка, а ще коробка, накрита складеною запискою. Хлопець бере папірчик.

Вітаємо, містере Роулінз. Ласкаво просимо.

Сподіваємося, що ви насолоджуєтеся перебуваннямтут. Якщо вам хочеться будь-яких закусок, будь ласка, несоромтеся користуватися нашою системою обслуговування. Вона створена так, щоб бути якомога зручнішою.

— Запишіть своє замовлення на картці. У книжці є перелік того, що ми пропонуємо, але просимо, не дозволяйте йому диктувати ваш вибір, ми залюбки приготуємо все, чого ви бажаєте, якщо це буде нам до снаги.

• Покладіть вашу картку із замовленням у ліфт. Зачиніть дверцята й натисніть на кнопку, щоб надіслати замовлення.