Беззоряне море

• Ваші закуски приготують, і вони до вас прибудуть, сповістивши про себе дзвіночком.

• Будь ласка, поверніть усі непотрібні або не з’їдені страви й таке інше тим самим способом, коли будете готові.

• Додатковий доступ до Кухні є в Гавані в спеціально позначених місцях, можете користуватися ним, коли ви не в кімнаті.

• Якщо у вас залишились якісь запитання, сміливо можете записати їх на картку для замовлень, і ми докладемо всіх зусиль, щоб відповісти на них.

Дякуємо та сподіваємося, що вам сподобається в нас.

Кухня.

Усередині коробки лежить безліч схожих карток для записів і чорнильна ручка. Закарі гортає книжку з найдовшим меню, яке йому доводилося бачити. Розділи й перелік страв та напоїв упорядковані й супроводжуються перехресними посиланнями за стилем, смаком, текстурою, температурою та регіональними кухнями всіх континентів.

Він згортає книжку, бере картку й, трохи поміркувавши, пише: «Привіт. Дякую за гостинність», а тоді замовляє каву з вершками та цукром і мафін або круасан — те, що в них є. Кладе картку в ліфт, зачиняє дверцята й натискає на кнопку. Кнопка загорається, чутно м’які механічні звуки, і мініатюрна версія ліфта гуде.

Закарі знову звертає увагу на кімнату та книжки, проте вже за хвилину за стіною щось дзвенить. Відчиняючи дверцята, хлопець думає, що він припустився помилки. Або, може, у них закінчилися і мафіни, і круасани. Проте всередині бачить срібну тацю, на якій парує чайничок з кавою, порожнє горнятко, чашу з кубиками цукру та крихітну карафку з підігрітими вершками, поряд з якою стоїть кошик з гарячою випічкою (три мафіни з різними смаками, масляний круасан, круасан із шоколадом, а ще там є булочки чи то з яблуком, чи то з козячим сиром). На додачу йому надіслали охолоджену пляшечку газованої води, склянку та складену тканинну серветку, у якій лежить одна жовта квіточка.

Інша картка повідомляє, що мафін з лимоном та маковими зернятами не містить глютену. А якщо він дотримується певних дієтичних обмежень, нехай, будь ласка, напише про це. І хай повідомить, якщо хоче якогось варення або меду.

Наливаючи собі каву й додаючи краплю вершків та один-єдиний кубик цукру, Закарі розглядає кошик з випічкою. Кава міцніша за ту, до якої він звик, але м’яка й досконала, так само як усе, що він куштує з дивовижного кошика. Навіть вода якась особливо приємна, хай він завжди гадав, що газована вода здається кращою тільки завдяки бульбашкам.

Що це за місце таке?

Закарі бере свою випічку (вона хоч і смачна, але мазка) з кавою та ставить на стіл, сподіваючись, що в голові після кофеїну та вуглеводів розвидниться. Він знову бере Доріанову книжку. Повільно гортає сторінки. Текст щедро помережаний старомодними ілюстраціями, чарівними та різнокольоровими, а заголовки підказують, що це збірка казок. Хлопець читає кілька рядків казки з назвою «Дівчина та пір’їна», а потім повертається до початку, однак цієї миті з місця між корінцем та сторінками випадає ключ і з дзенькотом лягає на стіл.

Це ажурний ключ — видовжений і вузький, з круглою головкою та маленькою простою борідкою. Він липкий, наче був приклеєний до корінця між сторінками та шкірою.

Закарі замислюється: «Доріан полював на книжку чи на цей ключ? А може, на те і на те?» Знову розгортає книжку й читає першу історію, у якій розказана версія тієї самої легенди, яку Доріан прошепотів у темряві після вечірки. Його засмучує, що книжка не дає подробиць того, як учинила із серцем Долі мишка. Перечитування історії дарує значно складніші почуття, а сьогодні вранці Закарі не вміє дати їм раду, тому згортає книжку, вішає ключ на ланцюжок разом з ключем від номера й натягає сірий светр з високим коміром. Плетіння таке важке, що ключ, компас і меч ховаються під нитками й не дзеленчать на кожному кроці. Хлопець гадав, що светр пройнявся запахом ялівця, натомість відчуває ледь помітний аромат млинців.

Свідомість підказує Закарі написати записку на Кухню й запитати про пральню. Відповідь надходить швидко.

Будь ласка, надсилайте нам усе, що потрібно випрати, містере Роулінз

Закарі якомога швидше складає в ліфт свій забризканий фарбою костюм і відправляє його вниз.

За кілька секунд лунає дзвоник. І Закарі вже б не здивувався, побачивши, що його одяг у якийсь дивовижний спосіб встигли випрати, але знаходить забутий вміст своїх кишень. Готельний ключ, гаманець і два клаптики паперу: на одному — записка від Доріана, а на другому — роздрукований квиток з нашкрябаними словами, які колись були назвою бурбону, а тепер перетворилися на брудну пляму. Хлопець залишає все на камінній полиці, під кроликами-піратами.