Биті є. Макс. Книга 2

- Весілля за містом, - заспокоїв. - Жирне… Цілу базу відпочинку орендували.

Дора ніколи раніше не бачила такого розкішного дійства. З кортежем нареченого з білих лімузинів рівно опівдні під’їхали до уквітчаних трояндами воріт - наче у казці з’явилися посеред густого і рівного, ніби причепуреного лісу. Дружко нареченого щось гаркнув охороні - ворота розчинилися, і вся компанія покотилася на територію бази. А тут не база - Персія! “Тисяча і одна ніч”… Величезне шатро, павичі, прислуга у тюрбанах і гостроносих капцях з опахалами, фрукти пірамідами, гірлянди з квітів, лебеді у невеличкому водоймищі з лілеями, верблюд до сосни прив’язаний, пишні гості всюди шльондра- ють, а в дальньому куті ще одне шатро, менше.

- Тематичні весілля - мій профіль! - до Дори з Данком суне чорнявий нервово-збуджений худий чоловік років п’ятдесяти у чорній водолазці і сірому костюмі з відливом. Простягає Данкові руку. - Мельхіор! Занадов! Режисер… цього грандіозного дійства!

- Данко…

- Мельхіор! Занадов! - режисер цілує Дорину ручку, кокетливо зазирає в очі.

- Це Дора… Вона зі мною, - Данко випереджає питання худого, обіймає Дору. - Фотозйомкою хто керуватиме?

- Мельхіор Занадов! - чоловік уже йде вистриженим газоном у бік шатра, пояснює Данкові: той має встигнути сфотографувати їхнього Шахріяра, нареченого тобто, у шатрі, коли той страждатиме в обіймах одалісок, бо вони усі до одної хоч і звабливі, проте зрадливі й корисливі.

- А де ж наречена? - дивується Данко.

- А-а-а… Не поспішайте, мій друже! - Мельхіор указує на мале шатро. - Шахразада там! Труситься від страху, бо знає - скоро Шахріяр повбиває усіх своїх одалісок і пошле За нею… І якщо вона не утне чогось незвичайного, то і їй… голову відрубають.

- Натуралізм, - глузливо усміхається Данко.

- Автентика! - пихато кидає Мельхіор, зникає у натовпі.

Дора усміхається - таке все чудне та не по-нашому! - витягує шию: що ж там у шатрі? А там на подушках уже вмостився кирпатий наречений років двадцяти п’яти, тюрбан з’їхав з маківки, напівголих дівчат обіймає. Поряд дружки ручками прикладаються.

- Лесю! Може, тут і залишимося?

Поряд із нареченим виникає сувора жінка у звичайному костюмі.

- Олесику! Час до Шахразади…

- Мамо, я ще одалісок не порішив.

- Мечі! - кричить Мельхіор. - Шахріяр одалісок вбиватиме!

Дівчата верещать. Данко опускає камеру, відводить Дору вбік.

- Доро! Йди до малого шатра. Я зараз різню зніму і дожену тебе.

…У малому шатрі у блискучих шароварах, коротенькій розшитій кофтинці і прозорій фаті сама-самісінька психувала наречена, така собі звичайна Галя з-під Полтави - вуста гордовиті, брови, мов намальовані, а в очах такі блискавки, ще мить - і рознесе халупу.

Побачила Дору, насупилася, дістала сигарету з шароварів, закурила.

- Ну, що там? - запитала. - Уже повбивав?

“Ні”, - хитнула кучерями Дора.

- Нормально? Я тут биту годину, як дурепа,, сама сиджу в цих… - смикає шаровари. - …лахміттях! А він… Свекруха придуркувата. “Весілля буде в казковому стилі!” А я білу сукню хотіла зі шлейфом, рукавички по лікті, фату довгу… Щоб по місту на лімузині мчати, у люк висунутися і махати всім… Нащо мені ті верблюди?! Я змерзла! Не літо… І чому я повинна все по її робити? Не повинна. Правильно?

“Правильно”, - киває Дора. Хочеться підійти до дівчини, присісти поряд, погладити по руці, та до шатра влітає Мельхіор. Очі на лоба.

- Що?! А де сльози?! - шаленіє, заламує руки. - Шахраза- до, ви мене вбиваєте! Не ламайте драматургію! Ви приречені на смерть, якщо не зумієте…

- Пішов ти…

- Но-но! Я Мельхіор Занадов! Зараз сюди прийдуть яничари і потягнуть вас силоміць до Шахріяра. Приготуйтеся голосити…

- Чхати я хотіла на твоїх яничарів. Хай Лесик сам по мене приходить, бо я і зараз гарбуза знайти не полінюся.

Шахразада легко підхоплюється, відштовхує Мельхіора, смикає легку тканину, що завішує шатро, - а це що за ганчірка?! Кидає на землю, виходить з шатра - фурія розгнівана, зараз усе навкруги випалить до Грунту.

Дора обережно йде за нею, поряд виникає Данко.

- Що тут?

Дора усміхається, знизує плечима: бозна-що…

- Оле-е-есю! - раптом горланить Шахразада у бік великого шатра так дзвінко, що навіть прив’язаний до сосни верблюд відсахується, рве мотузку.

З великого шатра виходить веселий розхристаний наречений, поправляє тюрбан. За ним гості, сувора пані в костюмі.

- Дарино! Ти чого?! - легковажно гукає Шахріяр.

7 Биті Є Махс

- Ану, сюди! - кричить розгнівана Даринка. Мельхіор хапається за серце, притуляється до шатра.

- У мене… шоу-шок!

Ошелешений Шахріяр на автоматі суне до коханої навпростець, сувора пані копилить губки із прикрістю, знервований верблюд тиняється, не знає, куди себе подіти, розлякує гостей.

І Дора не витримує.

- Ги-ги, - на видиху.

Данко завмирає. Обережно косує на Дору.

- Знаю… - шепоче вражено.

Назавтра у студії всадовив Дору на плед, сам навпроти.

- Звук… Просто відкрий рота і вимов будь-який звук. Дора зіщулилася, очі з орбіт. “Не боюся!” - хльоснула себе

подумки. Відкрила рота…

- А-а-а… - обережно. Замовкла. На Данка насторожено. Він насупився.

- Ще раз! Так само!

- А-а-а…