Биті є. Макс. Книга 2

Працівники фонду оперативно прочесали Київську область, знайшли у Богуславському районі потрібний об’єкт, провели попередні переговори, доповіли - до двадцять шостого квітня подружжя Алтинбаєвих устигне причепурити подвір’я, тож двадцять сьомого погодилося зустрічати дорогих гостей із хлібом-сіллю і невмирущою надією на силу добра.

- Алтинбаєви? - здивувався Август. - Ви б ще Вайсманів відкопали!

Та на відміну від Онопенків чи Козорізів, Алтинбаєви обігріли не двійко-трійко - вісімнадцять живих душ. І за дружину у татарина була не німкеня і не казашка - наша, з місцевих, така собі Валентина Василівна… Алтинбаєва. Чебуреки ліпила не гірше від вареників.

- їжу свою привеземо, - відрізав Сердюк-старший. - Хтозна, кого вона у свої чебуреки перекрутила. Може, Тузика якогось…

Двадцять шостого квітня у Максовому кабінеті зібралися голови родин, що завтра у повному сімейному складі їхали обігрівати сиріт силою добра під прискіпливим оком фото- і телекамер преси, - Сердюк, Новаковський і ще двійко бізнесменів, яким довіряли і Сердюк, і Новаковський. Юлія Скачко озвучила сценарій події: приїзд, знайомство, короткі промови на камеру щодо причин акції, більш детальне знайомство із побутом дитбудинку, обід, участь гостей у буденних справах Алтинбаєвих, підсумкові промови гостей, подарунки, обіцянка дружити сім’ями. Питання є?

Та нібито все зрозуміло. Пошушукалися, як з подарунками палицю не перегнути, і розбіглися з дружин та дітей діаманти тривати, аби не зіпсували справи.

Та двадцять шостого надвечір Сердюкові зателефонували \ Криму: біда! Місцеві алтинбаеви стіни зводять на землі, яку Володимир Гнатович уже вважав своєю. І без втручання Сердюка до тих стін скоро дахи поприліплюють!

Пані Женя як почула, що чоловік на півострів збирається, перуку з голову зірвала та як замахнеться…

- Не поїдеш! Завтра Максимка з донькою Новаковського знайомитимемо!

- Удосвіта вилечу… Опівдні повернуся. Врешті-решт, запланували виїжджати зі столиці о першій годині дня, - Володимир Гнатович і сам нервувався. Дуже вже хотів продемонструвати Новаковському свіжий підхід до старих політичних розкладів, а тут така халепа.

.. .Двадцять сьомого квітня, рівно о першій, чотири позашля- ховики, бус з подарунками і бус з пресою виїхали зі столиці без Володимира Гнатовича Сердюка.

Під вечір на подвір’я Алтинбаєвих вивалила чимала компанія благодійників. Не врубилися в ідею, прихопили не тільки сім’ї, але й помічників, секретарів. А ще преса! До дідька незнайомих людей! Юрба заклякла навпроти численного сімейства аборигенів: дай сигнал і дві армії зійдуться у битві.

- Я хотів би… - Макс вирішив розрядити несподіване напруження. Сказати десять слів для початку на камеру.

Та від благодійників раптом відділилася струнка чорнява дівчина, пішла до пишної жіночки років сорока п’яти з кирпатим усміхненим обличчям, простягнула хазяйці білі крокуси.

- Це вам!

- І чого ми у дворі стоїмо?! - відмерла Валентина Василівна, розчервонілася, пішла ламати сценарій. - Прошу до хати! Діти! Показуйте гостям, як живемо. Повтомлювалися, певно, поки доїхали.

- І зголодніли. А у нас чебуреки гарячі, - додав хазяїн.

І хто в ліс, хто по дрова! Одні до хати, інші на подвір’я. Двоє пацанят років шести тягли Макса до курника: а у нас є курка з кучерявим пір’ям! Макс тримав у руках пістряву курку, дратувався подумки: “Погано працюєте, Скачко! Чому тільки одна дівчина не забула, що є звичайна ввічливість!” Роззирнувся - пані Женя під тином тюльпанові бутони роздивляється, наче ніколи їх не бачила, чоловіки скупчилися навколо доглянутої ситої коняки, а біля кістяка недобудови, що приліпилася до основної чималої хати донька Новаковського доводить татарину Алтинбає- ву, що будь-яка прибудова вимагає докорінного перепланування всього будинку задля ефективного використання корисної площі. А краще починати прибудову, маючи уявлення про повне перепланування, бо будь-яка зміна функціонального призначення окремого приміщення тягне за собою перегляд…

- Які там зміни функціонального призначення? - винувато усміхався Алтинбаєв.

- А от ми вам велику плазму привезли, - сказала Нані. - В якій кімнаті кінозал буде?

Почули всі.

- Плазма? По-чесному? - запитала Нані дівчинка-підліток.

- Пропоную зараз же і встановити, - сказав Новаковський, наче він тут за головного.

Сценарій душевного візиту - до чортів собачих. У великій кімнаті, в якій, крім килимків, нічого, повсідалися на підлозі - ошелешені гості, збуджені Алтинбаєви… Новаковський з хазяїном встановлювали пласку панель, Валентина Василівна розстелила посеред кімнати скатертину, поставила на неї таріль з чебуреками -• прошу! Макс надкусив запашний чебурек і раптом побачив біля дверей високого патлатого хлопця з фотокамерою. “Дора?” - подумав здивовано.

Знітився, страх прокинувся. Наче згадка про Дору автоматично пробуджувала думки про Любу. Насупився, очі долу. Може, так і є? Може, той давній сон, коли Люба зірвала руді коси, залишила на голові чорні Дорині кучері, - знак? Ніби жива Дора тепер є уособленням мертвої Люби… І він… має із тим щось робити?