Бумеранг не повертається

У 1941 році в аргентінській провінції Мендос, у порядку подання технічної допомоги, на договірних началах працювала Марсонвільська геологічна розвідувальна партія. До того, як урядові стали відомі результати діяльності цієї розвідувальної партії, в Мендосі з’явився представник фірми Лазар Дежо, якийсь Мануель Крус Ф’єрро. За фірмою, яку представляв цей пройдисвіт, стояв Марсонвільський банк.

Фірма Лазар Дежо скупила за безцінь багато акрів землі провінції Мендос, оплачуючи ці операції чеками на Аргентинський національний банк.

Мануель Крус Ф’єрро діяв енергійно, не шкодуючи грошей, не перебираючи в способах, широко вдаючись до підкупів, підлогів і навіть до вбивства осіб, які чинили опір продажу їх земельних ділянок.

Коли всі земельні операції фірми були закінчені, геологічна партія повідомила уряд про те, що в провінції Мендос знайдено промислові поклади урану.

Нужденні, пограбовані Марсонвільським банком, який відняв у них землю, люди Мендосу почали викривати Мануеля Крус Ф’єрро. Переслідуваний народним гнівом і ненавистю, Ф’єрро втік до Сант-Яго, а потім у Марсонвіль.

До речі, Мануель Крус Ф’єрро не був аргентінцем, він був професіональним провокатором і гангстером на службі Марсонвільського банку, його ім’я… а втім я скажу про це пізніше.

Два тижні тому тут, у Москві, в кафе „Національ“ я зустрів журналіста, обличчя якого здалося мені знайомим, але ім’я нічого не говорило моїй пам’яті.

Це був Патрік Роггльс. Цей журналіст привернув мою увагу книжкою „Зрадники нації“. Книжка Роггльса підозріло повторювала вже підняті раніше Максом Томпсоном факти, які стосуються злочинного зв’язку монополій у дні війни.

Макс Томпсон був моїм другом, я читав його рукопис „Злочин“, який так і не побачив світу. Томпсон не знайшов видавця. Арештований поліцією, він помер у спікенбургській тюрмі від туберкульозу.

Мене зацікавило, як факти з конфіскованого поліцією рукопису Макса Томпсона потрапили до рук Патріка Роггльса.