Дата Туташхіа

Здатність на жертву заради любові й хист перетворення зла на добро і є та найпростіша і водночас складна й глибока за думкою істина, про яку згадувалося вище, коли ми говорили про життєве кредо Дати Туташхіа («Я ніколи не вимагав від людини нічого, крім того, щоб вона була добра і справедлива»). Дата Туташхіа пройшов великий шлях духовної еволюції та досконалості, набуваючи цю здатність, цей хист. Але шлях цей був і шляхом мучеництва, бо тільки через муки й непрохідні безодні можна досягти справжньої досконалості. Ось чому роман починається словом «совість», яка є або повинна бути здатністю бачили свої вади.

Дата Туташхіа справді прожив життя мученика й самітника, І, можливо, ми будемо близькі до істини, якщо визнаємо його добровільний прихід у в’язницю відображенням тих міфологічних моделей, згідно з якими кращим синам роду людського на шляху до досконалості довелося заглянути в страшну безодню. І знову в міфологічному плані: «І тоді полинула душа Туташха на небо й стала місяцем, а плоть лишилася на землі». Саме цими словами завершується текст епіграфів, і це підтверджує, що земне втілення Туташха —  Дату Туташхіа — автор вважає особистістю, що піднялася до граничної духовної висоти.

І ще одне: вже з давніх часів грузинська література в кращих своїх зразках уміла провести своїх героїв через осягнення найглибших духовних істин, не завдаючи при цьому шкоди їхній психіці, вміла так розкрити перед цими героями найглибші безодні буття, щоб світ у їхніх очах не втрачав усієї своєї краси й не порушувалась прекрасна гармонія минулого й вічного. Продовженням цих традицій грузинської літератури є роман «Дата Туташхіа».

Усе сказане — це лише віхи, віхи на одному з можливих шляхів, які ведуть до розуміння цього роману. А щоб виправдати самі ці віхи, не можна не згадати в зв’язку з «Датою Туташхіа» і його автором таких слів Уїльяма Фолкнера: «Письменник повинен забрати зі своєї майстерні все, крім старих ідеалів людського серця — любові й честі, жалощів і гордості, співчуття й жертовності,— відсутність яких вихолощує і вбиває літературу... Я вірю, що людина не тільки вистоїть — вона переможе... Доля поета, письменника — писати про це. Його привілей у тому, щоб, звеличуючи людські серця, зроджуючи в них мужність, і честь, і надію, і гордість, і співчуття, і жалість, і жертовність,— які були славою людини в минулому, — допомогти їй вистояти. Поет повинен не просто створювати літопис людського життя: його твір може стати фундаментом, стовпом, який підтримує людину, допомагає їй вистояти й перемогти».

Реваз Тварадзе

Дата Туташхіа роман