Диригент

— Тепер ви маєте всі дані. Доопрацюйте три профілі. Хочу бачити ваш звіт на моєму столі завтра о восьмій.

Амая залишила звіт на столі Дюпре о сьомій. Вона знову глянула на годинник. Перевалило за дванадцять, проте її думки вперто поверталися до складеного нею поведінкового профілю:

Білий чоловік віком понад сорок п’ять років, який вже вбивав представників своєї раси тим самим способом. Дисциплінований і терплячий, готовий чекати слушної нагоди. Набожний, хоча не виключено, що ставлення Церкви до гріха видається йому занадто поступливим.

Коли заняття закінчилося, наступне почалося майже одразу, і Амая не мала часу перепочити.

Вона почувалася ослабленою, хоча знала, що мусить платити таку ціну за свою правоту, за одвічно загадковий привілей знаходити необхідний елемент для зібрання пазла. Йшлося про зухвалість знання та істини, що спалахувала з блискавичною швидкістю, без попередження і дотримання етикетних норм. За подібні відкриття завжди доводиться дуже дорого платити.

Амая не могла стриматися відтоді, як виявила труп жінки під дахом. Протистояння з командою Дюпре вже не було виключно діалектичним. Спрямувавши промінь ліхтаря на спотворене обличчя небіжчиці, затиснутої в імпровізовану могилу, вона відчула, як у її голові вимальовуються всі точки зловісного маршруту диригента. На відміну від кімнат усередині будинку, чия атмосфера була зіпсована десятками поліціянтів, це місце події лишилося недоторканим. Коли їй вдавалося зосередитися, вона вловлювала його присутність, уявляла, як він переслідує стареньку і зрештою змушує жертву зайняти відведене їй місце. Ні, він не був «винищувачем» (саме такий термін вживають слідчі стосовно злочинців, які вбивають цілі родини). Тепер вона була цілком певна, що цей тип належав до іншої категорії. Його мета полягала не в тому, щоб руйнувати сім’ї, а в тому, щоб створити родину — ідеальну й досконалу завдяки смерті. Ця знахідка вкупі з її категоричною заявою призвела до того, що агенти ФБР виплеснули своє роздратування, яке насилу стримували відтоді, як вранці зустрілися з Амаєю в кабінеті Дюпре.

— Тут немає бабусь і дідусів. Батьки обох жертв загинули. Агентка Такер уже казала вам про це, — запротестував Джонсон, ставши перед нею. Він був явно сердитий, хоча розмовляв люб’язно.

— Це бабуся. Перевірте, — наполегливо повторила вона, після чого розвернулася до будинку й почала віддалятися від групи.

— Ми вже перевірили, — сердито відказала Такер, простуючи лукою слідом за Амаєю. — Я б не стверджувала цього, якби не мала точних відомостей.

— Перевірте ще раз.

— Не знаю, чи розумієте ви, до кого звертаєтесь, — парирувала агентка Такер. — Хто ви така, щоб віддавати мені накази?

Амая замовкла. Зітхнувши, вона втупилася поглядом у землю і спробувала заспокоїтися. Дівчина відчувала нестримне бажання кинутися до Такер і добряче потрясти її за комір, аж доки жінка не визнає її правоту. Та вона не зробила нічого подібного. Рішуче налаштована обстоювати свою позицію, Амая стишила голос так, що агенти ледь чули її слова й були змушені оточити її, щоб зрозуміти, що вона говорить.

— Забудьте про офіційні записи. Поговоріть із сусідами. Діти, яких ховали під навісом, теж не були офіційно визнані членами християнської родини.

Ошелешений її словами, агент Джонсон підняв плечі. Роззявивши рота, він зиркнув на Дюпре в очікуванні його реакції. Роздратований Емерсон обмінявся поглядом із колегами.

— Що це за дурня? — вигукнув він, здійнявши обидві руки. — Родичі, поховані під дахом? Невже ми справді мусимо слухати маячню якоїсь дилетантки?

— Перевірте ще раз, — стримано наказав Дюпре.

— Але ж, Дюпре... ми маємо інформацію... — заперечив Джонсон.

Дюпре спопелив його поглядом.

— Повторюю: перевірте ще раз.

Потім Дюпре звелів їй відійти й заходився щось обговорювати з групою. Вона сиділа в салоні автомобіля, почуваючись відштовхненою, покараною дівчинкою, яку прирекли розлучитися з групою. Зі свого місця вона спостерігала за Дюпре, Емерсоном і Такер, які стояли спиною до машини. Судячи з жестів, вони сперечалися, хоча голосу не підвищували. Напружені плечі, опущена голова, вперті в стегна руки. Такер учергове покосилася в її бік, а Емерсон кивнув підборіддям у тому ж напрямку. Амая не мала жодних сумнівів, що вони розмовляли про неї. Вона побачила Джонсона, який розпитував групу сусідів, що зібралися біля ферми, бажаючи дізнатися, що сталося з родиною Алленів. Повернувшись до колег, він стисло відзвітував перед Дюпре, після чого вся група розвернулася до дівчини і впилася в неї очима; обличчя виражали щось середнє між подивом і підозрілістю.

Амая вийшла з автомобіля й зачекала, доки агенти підійдуть ближче. Дюпре жестом дозволив Джонсону говорити. Той не повідомив інформацію, а радше визнав факт: