— Поки що я не можу відповісти на це запитання. Вам доведеться дочекатися результатів розтину. Напевно скажу одне: всі ці поранення були смертельними. Надто важкими, — мовив він, розсунувши пальцями волосся наймолодшого хлопчика, аби всі побачили, наскільки сильно був розтрощений череп.
— Ви вважаєте можливим, що всі вони зазнали смертельних поранень саме в цій кімнаті? — спитала Такер.
— Ви ж бачили, скільки предметів посипалося на них: кілька шматочків дерева або цементу глибоко застрягли в кістці. І той факт, що зрештою родина зібралася тут, не означає, що вони не могли травмуватися в іншій частині будинку. Я часто бачив таке після пожежі. Охоплені панікою родичі зазвичай шукають одне одного й гинуть усі разом.
— Причому всі голови розвернуті на північ, — зазначив Дюпре.
Коронер знизав плечима.
— Так, це дивно, але...
Заперечно хитнувши головою, втрутилася Амая:
— В інших кімнатах немає слідів крові. Я перевірила. — Вона звернулася до Дюпре. — Немає жодної краплі, що доводила би, що жертви могли отримати поранення деінде, а потім перебратися до вітальні. Якби вони переміщувалися між кімнатами з такими серйозними пораненнями голови, це спричинило би рясну кровотечу і краплі крові стікали би вниз під дією сили тяжіння, позначивши пройдений ними шлях.
— Також немає ні плям на одязі, ні бризок на обличчі, що обов’язково мали лишитися, якби люди перебували в стоячому положенні, коли на них попадали всі ці предмети, — зазначив Джонсон.
Амая ступила трохи вперед і нахилилася над трупом.
— Якщо ви добре придивитесь, — мовила вона, вказуючи на криваву масу на голові хлопчика, — то побачите пузир, що утворився на кілька сантиметрів нижче від місця удару.
Коронер відсунув пасмо волосся у вказаному місці.
— Може, це згусток крові...
— Ні, це не згусток, — заперечила Амая. — Це газовий пузир. Якщо ви поглянете на край рани, то пересвідчитесь, що там видніються дві маленькі чорні відмітини, що мають форму зірки — типову для пояска осаднення, який залишають порохові гази при пострілі впритул; на відміну від тонкої шкіри голови, череп є настільки товстий, що завадив газам розсіятися всередині, внаслідок чого й утворився цей пузир.
Дюпре задоволено кивнув.
— Можливо, ви маєте рацію, — неохоче визнав коронер.
— Всі вони померли внаслідок пострілу в голову, а згодом сліди від куль були приховані завдяки страшним ударам, — підсумувала вона.
— Очевидно, що ця справа багато в чому збігається з відомими нам злочинами, але ми досі не знайшли жодної зброї, і, згідно з наданою інформацією, бабусі тут немає, — зауважив Джонсон.
— Під час урагану родина сховалася в підвалі, куди можна спуститися з кухні, — сказала Амая, навмисно зосередивши погляд на обличчі Дюпре. — Вони добре підготувалися: запаслися водою, харчами, батарейками, транзисторами, ліхтарями. Все складено в герметичні ящики. А ще там була відчинена шафа; жодної зброї всередині не виявилося, але знайшлися кілька ящиків із боєприпасами для револьвера двадцять другого калібру, намащена мастилом ганчірка й щіточка. Сумніваюсь, що Алленам вдалося заснути, але вони провели ніч унизу; попри розгардіяш у спальнях, ми бачимо, що ліжка застелені. У підвалі лишилися шість спальних мішків і напої для шістьох осіб: пиво, що, безперечно, призначалося для батька; лимонад без цукру для матері; кока-кола для дітей і вода для шостої особи.
Емерсон глипнув на колег у пошуках підтримки.
— Гадаю, це дуже сміливе припущення, — мовив він. — Ви вважаєте доказом присутності шостої особи один спальний мішок чи кілька пляшок із водою. Вони могли скинути всі мішки на підлогу, і будь-хто з них міг пити воду, окрім інших напоїв.
Дюпре глянув на неї в очікуванні відповіді.
— Біля спальних мішків лежала аптечка, повна медикаментів, що їх зазвичай приймають пенсіонери. Снодійне, препарати для поліпшення кровообігу, зниження тиску, боротьби з артритом. Люди похилого віку нікуди не йдуть без своїх ліків і завжди запивають їх водою. Крім того, на пляшці видно сліди від світло-рожевої помади. На губах матері й доньки-підлітка помади немає.
— Є одна проблема, — заперечила Такер, звівшись на ноги. — Нам нічого не відомо про шосту особу. Згідно з наявною інформацією, подружжя не мало батьків. Їхні близькі померли, коли вони були зовсім маленькими. Познайомилися у підлітковому віці, під час перебування в дитячому будинку. Обоє були сиротами й не мали родичів. Можливо, саме це поєднало їх, аж доки смерть не розлучила, — із сумом сказала вона, роздивляючись тіла.