Диригент

Діставшись будинку, вона уважно оглянула кімнати маленької ферми, шукаючи вхід до укриття, де родина переховувалася під час урагану. Дюпре попередив її, що ця родина не відповідає віктимологічному профілю, що цікавив підозрюваного, якого вони переслідували. Та Амая не вірила у випадковості. Чоловік, дружина, троє дітей — двоє синів та одна дочка того ж віку, що й діти Мейсонів та Джонсів. Усі зібралися у вітальні сильно понівеченого будинку, але вони могли би вижити, якби їх завалило меблями. Залишалося перевірити, в якому напрямку розвернуті голови, й знайти зброю батька. Якщо її версія є правильною і члени родини Алленів стали жертвами диригента, вони мали перечекати ураган в укритті. Біля дверей кухні Амая виявила аналогічні двері. Відчинивши їх, вона одразу здогадалася, що знайшла прохід до підвалу. Дівчина знову обмацала кишені в пошуках ліхтарика, який взяла з собою. Потім спустилася сходами, не торкаючись поруччя і намагаючись іти навшпиньки, аби не лишати слідів. Світло було тьмяним через велику кількість пилинок у повітрі. Маленькі вікна на рівні фундаменту, що їх вона бачила ззовні, вкривав товстий шар пилу. Виявилося, що зсередини вони розташовані поблизу стелі. Придивившись, Амая помітила, що вікна були закріплені клейкою стрічкою й обгортальним папером. У пластмасових ящиках, помічених чіткими наліпками, вона знайшла ліхтарі, транзистор і батарейки, бідони з водою, банки з їжею і навіть маленьку плиту, чия основа була під’єднана до газового балона. На масивному буфеті, перенесеному з їдальні до підвалу за непотрібності, виявилося чимало обгорток шоколаду й різних напоїв. Дві бляшанки пива, дві бляшанки лимонаду без цукру, вісім бляшанок коли й кілька пляшок води. Стараючись не торкатися їх, вона нахилилася і розчула шипіння газу в одній із бляшанок. На дверцятах буфета висів маленький відімкнений замок. Не чіпаючи ручки, Амая трохи відчинила дверцята й миттєво розпізнала знайомий запах мастила для чищення зброї. Жодної зброї всередині не було, проте в глибині буфета виднілися кілька пакетів із боєприпасами для револьвера двадцять другого калібру. Поряд із найвіддаленішою від вікон стіною лежали кілька спальних мішків і подушок. Нахилившись, вона оглянула вміст позолоченого несесера, схожого на жіночу косметичку. Там було повно ліків. Вона закрила його й поклала на місце.

Амая піднялася нагору і зробила другу спробу пробратися до вітальні, але в буквальному сенсі застрягла між двома працівниками поліції штату. Вона почула, як Дюпре переконує шерифа, що необхідно вигнати всіх цих людей з місця події. Дівчина всім тілом притиснулася до стіни, пропускаючи поліціянтів у капелюхах, які зайняли майже весь коридор. Тоді їй вдалося розгледіти вітальню. В кімнаті, де родина зібралася востаннє, безлад був помітніший. Кілька агентів, закутаних з ніг до голови в спеціальні білі комбінезони криміналістичної лабораторії, фотографували всі предмети, розкидані поряд із тілами, перш ніж відкласти їх убік. Голови загиблих — мішанина злиплого волосся і крові, що набула сіруватого відтінку через надлишок пилу, — вказували на північ, а трупи були складені в тій самій послідовності, що й в інших випадках: дружина, троє дітей — від старшого до молодшого, чоловік. Агенти терпляче чекали, мовчки оточивши тіла. Дюпре помітив присутність Амаї, яка завмерла на порозі, й сердито розвернувся до неї. Попри це, він стримався і дочекався, коли наблизиться до дівчини. І лише тоді нагримав:

— Куди, в біса, ви поділися?

— Я була... — затнулася вона.

Дюпре схопив її за лікоть і вивів надвір.

— Я не могла пройти, — почала пояснювати вона. — Агент Емерсон лишив мене позаду. Коридор був ущерть забитий людьми, і я скористалася цим для.

— Я не хочу вибачень, — перебив він її. — Емерсон — бовдур, але я взяв на себе неабияку відповідальність, коли привіз вас сюди.

І я зробив це не для того, щоб ви були пересічною спостерігачкою, а для того, щоб ви широко розплющили очі й загострили органи чуття. Увійдіть сюди, відчуйте страх цієї родини. Мені цікаво, як мислить диригент, я хочу, аби ви пояснили мені, що відбувається в його голові. Не дозволяйте залякати себе, почувайтеся впевнено.

Не чекаючи на її відповідь, він крутнувся на підборах і повернувся до вітальні.

Амая міцно стиснула губи, видихнула все повітря через ніс і рушила слідом за ним.

Медики щойно зняли покривала з трупів. Агенти, усівшись навпочіпки, уважно роздивлялися їх, поки коронер оголошував перші висновки. Амая стала прямісінько за ним і схилилася над тілами.

— Вони померли менше п’яти годин тому. Синюшність іще не проявилася, але перші синці починають проступати в місці, де шкіра торкається підлоги. Крові витекло небагато, зважаючи на серйозність черепних ран, отриманих усіма загиблими.

— Може, така незначна втрата крові пояснюється тим, що вони померли до того, як їм розбили голови? — припустила агентка Такер.