Дорогами Маклая

Потім старий — це був головний суддя боїв — назвав імена всіх джаго, коротко зачитав родовід кожного, а також хто їх виховував і в яких парах вони виступатимуть. Молодий чоловік на ім'я Війоно і його півень Чорний Грім у списку стояли останніми. Це означало, що Чорний Грім до завершення передостаннього бою вважатиметься найсильнішим. Битиметься він з тим джаго, який буде найдужчий серед решти й зможе вести боротьбу у фіналі. Фінальна пара розігрує найвищі ставки. Подвійну суму найбільшої з них одержує власник переможця. Повертають йому і його внесок у загальну касу.

Суддя сказав, що хоча півня Чорний Грім виховав двадцятирічний юнак, уболівальники не повинні ставитися до цього джаго з недовірою. У попередніх боях Чорний Грім кілька разів виходив у фінал і перемагав найсильніших без штрафних очок.

Я пробрався ближче до сцени. Праворуч і ліворуч від суддівського столу півкільцем сиділи на траві дресирувальники джаго. Біля них стояли міцні бамбукові клітки з пернатими бійцями.

Виховання й дрссировка джаго — справа важка. Треба мати великий досвід й багато терпіння. Індонезійці вважають, що справжнього бойового півня може виростити тільки чоловік у поважному віці, до того ж з твердим характером. Там, де півнячі бої, — гра на гроші, до змагань, за незначним винятком, допускаються лише джаго, яких виховали літні люди.

Війоно був таким винятком. Поряд з серйозними, поважними старими чоловіками він здавався хлопчаком. Обличчя його було дуже юне, майже дитяче. Дрібний у кістках, окатий, з припухлими, як у дівчини, губами. Але півня він виростив кращого, ніж мало їх багато літніх людей. Це був могутній чорний красень з розкішним вогнистим гребенем і такими ж ясно-червоними сережками. Міцний орлиний дзьоб, добре розвинуті крила й високі дужі ноги свідчили про його блискучі можливості.

Просунувши в клітку руку, Війоно ласкаво погладжував свого джаго й щасливо усміхався. О, в Чорному Громі він не сумнівався!

Старця в білій тозі на сцені змінив старець у брунатній сорочці-розлітайці. Потім цей, у сорочці, сходив на поміст щоразу, коли треба було оголосити результати бою і викликати наступну пару.

І ось перша пара на сцені. Півнів поставили на протилежних кінцях помосту. Настовбурченого рудого джаго звали Вулкан. Його супротивником був верткий сліпучо-білий Хлопчик. Повернувшись до глядачів, вони голосно прокукурікали, потім зовсім не войовниче й не квапливо рушили один одному назустріч. Коли зійшлися, знову обернулись до юрби, ще раз, наче по команді, прокукурікали й розійшлися на свої місця.

У любительських боях півнів спочатку роздрочують, легенько посмикуючи за пір'я й гребені. Потім, уже розлючених, ставлять один перед одним. Бій починається одразу ж. Ніяких особливих правил у розважальних боях немає. Один півень лупцює другого як може. Якщо вони б'ються мляво або якийсь із них надумає тікати, їх ловлять і садять у спеціальну клітку, щоб обмежити простір. Тоді діватися півням нікуди, і бій точиться до перемоги.

Коли ж бої провадяться на гроші — все відбувається інакше. Загодя дражнити джаго не можна. Навіть якщо він вовкодух від природи, все одно до певної пори має справляти враження такого собі покладистого добряка. Точно визначено час і складено суворі правила бою, за порушення яких джаго дістають штрафні очки. Найдиво-вижніше те, що більшість півнів б'ється саме за правилами.

Повернувшись на вихідні позиції, обидва джаго стріпнулися, витягнули шиї і, повільно розпускаючи крила, почали сходитися. Вони ступали короткими, обережними легкими крочками. Зараз важливо було зрозуміти, з ким маєш справу, й якнайбільше набратися люті. На шпорах у них вилискували тонкі сталеві ножі. Головна зброя джаго не дзьоб, а саме оці ножі. Джаго — пернатий гладіатор. Боротьба точиться не на життя, а на смерть. Єдиний захист від гострого, як бритва, ножа — крила. Півень вигинає їх так, щоб суперник не дістав грудей. Але тоді нападаючий джаго намагається перескочити через нього й на льоту ввігнати ножа в шию.

Зовні безневинний біленький Хлопчик був зліший і набагато проворніший, ніж грізний Вулкан. Але у Вулкана краще вигиналися крила. Ударити його ножем у груди Хлопчикові ніяк не вдавалося. Коли ж він намагався перелетіти через Вулканову голову, той різко припадав шиєю до підлоги. Білого аж розпирала лють. Здавалося, він по-людському ненавидів цього рудого дутика. Не вбити його він не міг. Юрба напружено чекала кінця поєдинку. Ті, хто поставив на Вулкана, зітхали з досади. Він явно не виправдував їхніх сподівань. Розлючений Хлопчик метався навколо рудого півня мов шалений. Наскакував на нього то спереду, то ззаду, то з боків. Нарешті його ніж зрізав Вулканові гребінь. Закривавлений Вулкан став ще неповороткіший, але здолати себе, як і раніше, не давав. Проте час, відведений для бою, минув. Пролунав гонг, і власники обох джаго підійшли до сцени й разом накрили півнів круглими очеретяними корзинами.