Дорогами Маклая

І все-таки переміг Вулкан. У Хлопчика набралося багато штрафних очок. За правилами бою нападати на супротивника ззаду не можна. Хлопчик це правило безцеремонно порушував. Вулканові також перемога дісталася неповноцінна. Переможець повинен битися далі. П'ять перемог підряд забезпечують вихід у півфінал, а якщо іншого такого самого претендента не буде, то одразу ж у фінал. Вулканові далі вести боротьбу завадило поранення.

Першою жертвою став здоровенний зозулястий півень Хоробрий. Він бився в шостій парі з непоказним, миршавим Нептуном, на якого ніхто навіть не ставив. Однак общипаний «бог моря» упевнено вийшов у сьому пару й легко розправився з наступним супротивником, уже третім. У миршавій подобі крився пірат. Невдовзі всі зрозуміли, що він битиметься у фіналі.

Юрба все-таки віддавала перевагу Чорному Громові. Півень Війоно був, безперечно, незрівнянно дужчий. На поєдинок він вийшов з високо піднесеною головою, опустити яку начебто вважав для себе ганебним. Сірий пірат це одразу оцінив. У попередніх боях він підскакував і бив суперника в зоб. З Чорним Громом цей номер не вийшов би, його широкі груди добре захищалися крильми. Тому Нептун і не намагався влучити в груди. Відкрита супротивникова шия, здавалося, була доступніша. Але тільки-но сірий відривався од підлоги, щоб перелетіти через голову Чорного Грому, той поціляв його дзьобом просто в лоб. Нептун сторчма летів на підлогу. В цю мить його легко можна було порішити. Та бити беззахисного Чорному Громові не давало благородство. Сповнений величі й нерозтрачених сил, він очікував, поки супротивник отямиться й знову кинеться в атаку.

Минуло хвилин десять. Перевага, як і раніше, була на боці Чорного Грому. Потім — і це було вкрай неймовірно! — Нептун став хитрувати. Так, сірий джаго хитрував, як розумна істота. Прибравши позу для нової атаки, він несподівано падав і прикидався, начебто його оглушили, хоча супротивник навіть не доторкався до нього дзьобом. Чорний Грім відступав трохи назад і ждав. Він не зводив з пірата очей, дивився на нього насторожено й нібито здивовано. Але що частіше хитрував сірий, то більше пригасала пильність Чорного Грому. Він безпечно став обертатися до глядачів, начебто хотів сказати: «З ким ви змушуєте мене битися? Хіба це джаго? Це ж ошуканець! Як на мене, він навіть боягуз».

Юрба верещала й захоплено аплодувала. Одна з таких сцен надто затяглася. Зненацька миршавий хитрун, що лежав на помості, схопився й увесь напружився. Чорний Грім чи то не помітив цього, а чи нікчемна поведінка супротивника йому набридла. Стати в бойову позу він не встиг. Пірат метнувся біля самого його дзьоба.

Якусь мить Чорний Грім ще тримався на ногах. Несподіваний удар ніби лиш наполохав його і змусив закружляти по сцені. Але то вже була агонія. Ніж, розпанахавши Чорному Громові воло й частину шиї, зробив свою справу. Величавий чорний джаго, немов спіткнувшись, упав, кілька разів здригнувся і стих.

Спочатку натовп був ошелешений загибеллю Чорного Грому, потім вибухнув люттю. Юрба кинулася до суддівського столу. Розмахуючи руками, всі кричали, щось доводили, чогось вимагали…

Анді засміявся:

— Чорний Грім усіх ошукав, дехто поставив на нього сто тисяч рупій. Треба забиратися геть, тут пахне смаленим.

— Мені хотілося б поговорити з Війоно.

— Тільки недовго.

— Гаразд.

— Тут зараз така веремія буде, що ви й не уявляєте.

Веремія вже почалась. Уже спалахнула величезна бійка, в якій тузалися не менше тисячі чоловік. Мигтіли палиці, парасольки, клітки з бойовими півнями. Галас, вереск, неймовірна штовханина. Але на Війоно, чий загиблий півень мимоволі став призвідцем усього цього безладу, ніхто не звертав уваги. Зійшовши на поміст, він присів навпочіпки й тихо плакав. Ми до нього насилу пробились.

— Війоно, — покликав я, — вибачте, будь ласка, я хотів запитати…

На мене глянули скляні, сповнені сліз очі.

— Ви не можете зрозуміти, ви нічого не можете зрозуміти! Він витримав вісім боїв, ви нічого не можете зрозуміти…

Бідному хлопцеві було не до нас.

«Славна фортеця» — так перекладається малайське слово «джайякерта». В незрозуміле «Джакарта» його перетворили європейці, яким «джайякерта» було важке для вимови.

Три з половиною століття тому невелике портове місто Джайякерта стояло в гирлі річки Чілівунг, на тому місці, де тепер стара частина Джакарти — Нижнє місто. Джайякерта налічувала всього близько тисячі домів, вибудуваних з легкого дерева й піднятих на високі палі, бо навкруги були болота. Голландцям Джайякерта не сподобалася. Вони вирішили спалити її й побудувати все заново, на голландський зразок.

Відомо, що населення Голландії завжди вело боротьбу з морем. Суша там повільно опускається, і море захоплює все нові й нові простори. Його наступ люди намагаються затримати, будують загороджувальні Дамби, осушувальні канали. Амстердам стоїть на землі, відвойованій у моря. Уздовж вулиць прокопано канали, які просушують місцевість і водночас е шляхами сполучення, як в італійській Венеції.