Доторк

Зрештою, коли дні стали наскрізь одноманітними, Карен почала її носити. Проте не виходила з дому, доки не впевнилася, що потрібно сходити до лікаря Ліроя, бо, хоча місячні в неї не припинилися, вона помітила, що вони змінилися — стали коротшими й менш інтенсивними. Минулого місяця протривали всього півдня. Цього разу були лише спазми. І хоча Карен розуміла, що це могло бути, як усі наполягали, сильне нездужання, вона почала думати, як її симптоми відрізняються від симптомів Барні, про її відразу до м’яса й кави, сонливість і дивне відчуття повноти грудей, тож запідозрила, що зміни в її тілі дещо відрізняються від звичайної реакції на радіацію.

Лікар Лірой сумнівався. Спочатку він розповів, як і Барні перед тим, про випадки, коли жінки в нервовому стані психосоматично викликали симптоми вагітності. Але коли з лабораторії надійшли результати, він зателефонував і попросив її знову прийти на обстеження.

Карен не сказала Барні, що йде до лікаря. Він більшість часу проводив із Ґерсоном. Нову машину доставили тиждень тому, тож вона взяла її й поїхала. Дорога до Детройта забирала дві години, і вона вже й раніше часто туди їздила, але цього разу то була ніби їзда мрії, ніби авто саме їхало куди треба, і Карен здавалося, що, навіть якщо вона поверне кермо не на своєму повороті, машина все одно не піддасться.

Цю частину міських нетрів становили злі гетто, і вона завжди їхала повз них по шосе, не замислюючись над цим, окрім коли бачила дітей, що розглядали її через дротяну огорожу естакад. Тепер з якогось дива їй раптом хотілося проїхати їхніми вулицями, вийти з машини й походити серед них. Карен могла б скинути перуку, показати свої рани й сказати: «Я також страждаю. Моє життя також заражене. Я живу з болем, як і ви». Але машина не слухалася, і вона залишалася на шосе аж до його початку, петлі на Лодж-експресвей. Унизу вона бачила автомобільні звалища, сортувальні станції, паркінги вживаних машин і продавців деталей для автомобілів, що влаштувались у помийних ямах швидкісних автомагістралей Детройта; повернула на розв’язці й попрямувала на північ, у бік Фішер-білдинг, до кабінетів медичних спеціалістів.

Карен загадувалася, чому раніше стільки разів приїжджала до Детройта й ніколи не замислювалася над тим, як те шосе несе її повз нетрі й усіх тих заблудлих і самотніх людей, до сьогодні. І сама відразу знала, що все тому, що лише тепер вона почала усвідомлювати, що її життя більше ніколи не буде легке.

Вона механічно припаркувалася й пройшлася, ніби крізь сон, щедро оздобленою будівлею до прикрашених золотом ліфтів. Не пам’ятала, як назвала операторові поверх, який їй потрібен, але раптом перед нею з’явилася дівчина, що витріщалася на неї й запитувала, чи все добре. Карен кивнула й подалася до кабінету лікаря Ліроя.

Лірой провів її відразу всередину, не зважаючи на ще двох жінок, які чекали в черзі. Ті скривилися й виглядали ображеними. Карен замислилася, як він їм це пояснить. Після огляду лікар сів біля неї, замість того щоб повернутися за свій стіл, узяв її руку своєю старою, м’якою долонею й пильно вдивився в неї з-за кольорових скелець окулярів.

— Ви не помилилися, — заговорив він. — Я б нізащо не повірив. Навіть не знаю, що сказати… з чого почати… але ви розумієте, яка проблема…

— Я вже якийсь час про це думала. Я не знала, що насправді вагітна. У мене не було ранкової нудоти, нічого такого. І я думала, що сонливість і відраза до м’яса й кави — то або психосоматика, або симптоми променевої хвороби. Але було те передчуття. І що ж буде?

— Ми дуже мало знаємо про вплив радіації на людські ембріони. Це не та сфера, де хто завгодно може проводити будь-які експерименти, самі розумієте. Література дуже поверхово про це говорить.

— Я зможу народити? Воно житиме? Буде нормальне?

Лірой довго мовчав, провів пальцями по сивому, наче камінь, волоссі.

— Пам’ятаєте про ті мутації, що їх спричинили ліки з вмістом талідоміду? Що ж, це схожа ситуація, у якій, навіть якщо ембріон виживе, у нього може змінитися генетична структура. Відверто кажучи, приголомшує сам факт того, що ви взагалі вагітна. У більшості випадків, коли чоловік і дружина були опромінені, зазвичай ставався негайний природний аборт. Це вельми незвично. Коли це сталося, як думаєте?

— Десь за два місяці до інциденту, на озері Торч, мені здається. Важко сказати, бо місячні в мене були. І взагалі ви ж знаєте, як у мене все нерегулярно. Але це сталося, і тепер, враховуючи радіацію, що це означає?

Він зітхнув, ніби боявся цього запитання, нерішуче знизав плечима.

— Можливо, нічого. Або, можливо, дитина, що відрізнятиметься від інших. З якимсь дефектом. Розумовим, фізичним. Знайомі нам мутації, як заяча губа… ектродактилія[8]… чи щось…

— Не треба. Я вловила суть. Мені краще зробити аборт?

Лікар зняв окуляри, оголив блідо-сині очі, зморщене обличчя здавалося дуже стомленим.

— Я б хотів вам щось порадити. Вам обом буде легше, якщо скажу, що немає інших варіантів. Та я не маю права вирішувати таке за вас.