Доторк

Ця тема вигулькнула несподівано, і Майра була надто напориста, щоб з нею зараз сперечатися. Гортанний голос, сухий доторк руки, міць в очах переконували ще більше. Карен присіла на ліжку. Можливо, Майра дійсно зможе допомогти. Це ж не мусить бути чимось релігійним. Достатньо того, що вона буде тут і говоритиме з Карен.

— Я тішуся, що ти приїхала. Мені було так самотньо.

— Ти не була самотня, люба моя. Не можна так казати.

— Барні що далі, то більше від мене віддаляється. Він весь у своїй роботі.

— Я не про Барні. — Майра всміхнулася й погладила її руку. — Мала на увазі не фізично. — Та побачивши, як Карен спохмурніла, вона облишила цю тему. — Не зважай. Нам не потрібно вішати на це ярлики. Важливо пам’ятати, що в тебе є свій акт творчості, який потребує завершення, об’єкт опіки — нова свідомість, яку ти приведеш у цей стражденний світ. Я буду твоєю провідницею. А тепер відпочинь, а я принесу тобі горнятко теплого молока.

— Не варто.

— Слухайся старшої сестри, — не зважала Майра, ніжно, але міцно схиляючи її до ліжка. — Я прийшла сюди допомогти. А це означає, що всі деталі ти лишаєш мені, просто відпочиваєш і готуєшся до наступних тижнів. Ти хворіла, мусиш відпочивати. Маєш час на медитації, і нехай твій дух відновить тебе.

Певним чином її присутність дарувала полегшення. Карен лягла на ліжко й кивнула. Майра всміхнулася й вимкнула світло.

— Відпочивай, міркуй, мрій. У вирішальні періоди наших життів нам відкривається духовна єдність з усесвітом. З нами може статися будь-що, якщо дозволимо. Я принесу тобі їжі на таці.

— Та нема потреби.

— Ш-ш-ш! Тобі потрібні відпочинок і тиша.

***

Барні бачив, як Майра помалу стає частиною їхнього дому. Його інтригувала її спартанська ощадливість, він почав усвідомлювати їхню з Карен залежність від майна. Невже самі лише речі тримають їх у цьому світі? Ніби це сотні поручнів, за які хапаєшся на слизькому боці реальності? Майра готувала їм їсти згідно з принципами дієтетики, на які він з радістю погодився, доки не відкрив для себе після двох вегетаріанських вечер, що вони без м’яса. Коли Барні почав бунтувати проти переходу на глютенові та соєві котлети й вимагав м’яса принаймні раз на тиждень, Майра здалась і почала готувати для себе окремо.

Вона постійно просила його показати їй свої роботи, але він відмовляв. Не мав бажання поки що ділитися ними з кимсь. Барні перестав працювати над Венерою, тепер експериментував з Мореплавцем, який став однією з кількох дрібніших фігурок у дивній жорстокій сцені. Він не був упевнений, до чого веде, — просто йшов за внутрішнім покликом, тішився, коли починав нову фігурку, невиразно усвідомлюючи, що кожен новий початок — це спосіб накласти на себе зобов’язання, принаймні для світу своєї роботи, якщо не для світу людей.

Але йому було цікаво, що ж трапилося з Майрою. Жорсткість її передчасно постарілого обличчя й пошматованого волосся, на противагу досі пронизливим блакитним очам, захоплювала його. Він натякнув, що хотів би знати, що ж вона пережила, проте вона завжди міняла тему. Ніби хотіла уникнути непорозуміння, чекала слушного моменту.

Майра без будь-якого страху часто виходила з дому пізно вночі на довгі прогулянки, хотіла роздивитися старий район, у якому зросла, — так вона це пояснювала, ігноруючи зауваги Барні про те, що це небезпечно.

— Хто нападатиме на непривабливу жінку? Я більше не переймаюся тим, що чоловіки недоречно до мене клеїтимуться. Вони лише змірюють мене очима й ідуть геть.

Однієї ночі, через два тижні після її прибуття, Майру привезла додому поліція. Обличчя в неї було все в синцях, а праве око ледь-ледь розплющувалося. З куртки позривали ґудзики, а блузка була зовсім роздерта; однією рукою Майра підтримувала верх, на комірці виднілася кров. Її переслідували, а тоді побили двоє чоловіків, коли вона зайшла в один з неблагополучних районів Елджина.

Карен спустилася вниз, поки Майра розповідала свою історію, і випалила:

— Чим ти думала?! Хіба не знаєш, як небезпечно жінці заходити в той район уночі, ще й наодинці?!

Майра взяла мокрий рушник, який їй передав Барні, і похитала головою.

— Я не думала, що вони мене чіпатимуть. — Голос її тремтів. — Я ж знаю, що більше не красива. Була впевнена, що…

— Усе не так просто, — перебив Барні. — Вони знають, що ти живеш тут, з нами. Тепер уже все місто знає. І, крім того, деяких стурбованих типів, які чигають на жінок темними вулицями, не хвилює, як жінка виглядає чи скільки їй. Якісь мудаки тішаться з того, що тероризують самотніх жінок. Вони навіть не збиралися тебе ґвалтувати. Деяким досить просто залякати. А іншим узагалі б убити хотілося.

Він усвідомив, що його пояснення її засмучує, але ніяк не міг спинитися.

— Ти думала, якщо станеш невиразною й непривабливою, то опинишся поза зоною доступу чоловіків, але це все бздури. Ти ж ходила для перевірки, правда? Думала, що через цю маску ніхто не подумає, що ти жінка. Ну, маю для тебе погані новини. Ти досі приваблива. Не така ефектна, як раніше, але природну привабливість тобі знищити не вдалося.

Майра почервоніла й швидко перевела погляд на сестру.