Доторк

Тоді вона спинилася, принаймні спинився її голос, але Барні бачив, що вона тремтить, ніби з усієї сили вхопилася за щось, що змушує вібрувати м’язи всього тіла. Вона пошукала його очі, щоб прочитати в них, як вплинули її слова, проте Барні відвернувся, уперше в душі здригнувшись, наляканий її силою.

2

Коли рада директорів скликала засідання, щоб зробити нову пропозицію мирової угоди, адвокат Барні Ед Маршак попросив його також прийти. Спочатку Барні жахнувся від цієї ідеї. Він не мав сили зіткнутися з цілою кімнатою ворожих незнайомців. Проте Маршак переконав його, що не доведеться нічого говорити, але присутність може допомогти вплинути на деяких членів ради.

Проходячи з Маршаком територією компанії, Барні подумав, як їздив тут щодня три роки поспіль і не бачив справжньої личини цього місця. Тепер перед його розмитим зором усе набувало глибини картин Ван-Ґоґа: чисті розмашисті вигини вулиць, зелений плюш газонів, обмежених фігурними живоплотами й ставами-охолоджувачами, білі струмені фонтанів на фоні неба, які обрамляли будівлі зі скла й металу. Проте за мить усе перетворювалося на архітектурну модель якогось міста майбутнього з фанери й пластику — несправжнє й тимчасове. Тонкі деревця з неглибокими коренями й будівлі за зеленими целофановими чагарниками.

Люди тут заробляли й втрачали свій статок, працювали, творили й впливали на економіку та світ, проте тепер вони здавалися йому просто фішками й іграшками в гігантській грі «Великий бізнес», «Кар’єра» чи «Монополія», й у будь-який момент може налетіти величезна рука й змести всі фішки назад у коробку.

У конференц-залі йому здалося, що він бачить батька Карен (чи просто когось схожого?) на дальньому кінці столу, біля віце-президента Енґстрома й групки інших юристів. На початку засідання хтось подав видрукуваний звіт «Трейсер контрол», де описувався процес знезараження. На четвертій сторінці був «Імовірний вплив на ненауковий персонал». Прочитати Барні його не зміг, але Ед Маршак сказав, що, вочевидь, вони намагаються мінімізувати вплив.

— Я думав, що ми досягли розуміння, — почав Маршак, підвищуючи голос, — і «Нешнал моторз» готова до реалістичної дискусії. У цьому звіті йдеться про збитки й розраховано вплив на організм у цей момент. Але ж ви розумієте, що справжня відмінність полягає в тому, що мої клієнти ще не повністю почали відчувати наслідки нещасного випадку, спричиненого недбалістю вашої компанії.

— У цьому й проблема, містере Маршак, — промовив незнайомий голос. (То не був голос тестя, а Барні не міг розібрати розмиті обличчя на відстані.) — Не існує способу розрахувати майбутній вплив, тому немає на чому базувати суму збитків. Крім того, немає жодного чіткого доказу…

— Е, ні, докази в нас є, — сказав Маршак, — і я не сумніваюся, коли ми вимагатимемо в суді записи «Трейсер контрол», то зможемо показати, як радіоактивний пил розповсюдився по будинку містера Старка.

Барні було важко зосередитися на їхніх словах. Світло, що лилося з вікон, пекло йому очі, їх доводилося прикривати долонями. Вони, мабуть, усі думають, що він у глибокій задумі. Ед Маршак — чудовий молодий адвокат. Простий, розумний, енергійний. Він виглядав бійцем, і Барні цим захоплювався. Барні підняв голову, коли хтось показав останню пропозицію компанії стосовно врегулювання справи. Вони подвоїли суму, по сто тисяч доларів йому й Карен, а також дитині, якщо та виживе. Якщо помре, п’ятдесят тисяч. Барні розсміявся, всі глянули на нього, проте він лише знову прикрив очі.

Вони також погодилися купити будинок за чесною ринковою ціною, проте Маршак зазначив, що триста тисяч доларів компенсації й дев’яносто тисяч за будинок — це така собі угода, враховуючи те, що вони позиваються на мільйон.

— Про це не можна роздумувати, беручи до уваги лише теперішню ситуацію, джентльмени. Зрештою, з огляду на значні медичні й лікарняні витрати й те, що мої клієнти тепер не можуть застрахуватися, ваша пропозиція заледве покриє рахунки лікарні й інших спеціалістів, якщо когось із них раптом уразить лейкемія чи рак кісток. Ви хочете, щоб мої клієнти підписали документ про відмову від будь-яких майбутніх вимог у тій ситуації, коли майбутнє виглядає зовсім невиразним. З кожним днем у містера Старка чимраз більше прогресують фізичні і… ну, фізичні ушкодження. Тепер у нього послаблюється зір, і — як ви й самі знаєте — лікарі кажуть, що за кілька місяців у нього почнуться катаракти й повна сліпота. А як щодо скорочення очікуваної тривалості життя?

Один з інших юристів (не Джейсон Бредлі, якщо це саме він сидів у кінці кімнати) зазначив, що більшість присяжних не враховують у збитках імовірні майбутні витрати, бо неможливо буде довести, що вони прямо стосуються нещасного випадку.

Маршак попорпався у своєму портфелі й дістав звідти пачку документів.