Доторк

Барні нахилився ближче, щоб роздивитися маленьке нерухоме тіло. Не було ні рук, ні ніг, лише кукси, якими закінчувалися плечі й стегна. Повіки зрослися, а голова була нахилена вперед, наче воно спало. З усіх ембріонів, які виліпив, такого він не створив.

Він торкнувся слизького випину, на місці якого мала б бути рука. Таке йому ніколи не спадало на думку.

І побачивши, як ця нежива істота лежить у тій ванночці, він відчув, як із глибин його душі щось виринає — хвиля, спазм, скорочення, яке не вдавалося стримати, спочатку сухе, але тоді воно прорвалося, і сльози заструменіли йому по щоках, коли він заплакав за своїм єдиним сином.

Додаток

Зв’язок із мафією

1971 року, через три роки після публікації «Доторку», одна американська компанія продала Заїрові вісім сталевих трифутових циліндрів, що було частиною програми «Мирний атом». Хоча їх планували використати в експериментальному реакторі в Кіншасі, вісім капсул збагаченого урану зникли після падіння влади президента Мобуту.

Слід утрачених капсул 1997 року привів у Францію, а звідти — в Італію. Тоді капсули потрапили в руки мафії, що виставила їх на продаж. Італійська поліція провела в Римі операцію під прикриттям, під час якої один з агентів прикинувся посередником. Він відрекомендувався «бухгалтером» і вдав, що представляє «одну арабську країну». Мафія продала йому одну капсулу.

Слідчі дізналися, що вона містить 40 грамів збагаченого урану-235 і 150 грамів урану-238 всередині сталевого циліндра. У жовтні 2001 року тринадцятьох підозрюваних заарештували, а суд Сицилії дав їм короткі тюремні терміни.

У листопаді 2001 року газета «Республіка» повідомила, що поліція розшукує решту сім капсул. Один капітан повідомив, що в різних місцях у Римі спостерігається підвищення рівня радіації. «…Так ніби вони [капсули з ураном] просто розчинилися в повітрі», — сказав він.

Карен Сілквуд — інформаторка

5 листопада 1974 року, через шість років після публікації «Доторку», Карен Сілквуд, хімік-технік та активістка, що критикувала заходи безпеки на одній з фабрик, була опромінена плутонієм-239.

Коли спеціалісти через два дні дослідили квартиру міс Сілквуд, то виявили високі рівні радіації на сидінні унітаза, килимку та на підлозі у ванній. На пакетах з болонською ковбасою, сиром і курятиною в холодильнику. На наволочках і простирадлах.

Наступного вечора, після зборів профспілки, Карен Сілквуд загинула в таємничій автокатастрофі. Інформаторку змусили замовкнути.

Кобальтовий чоловік

У місті Хуарезі, що в Мексиці, восени 1983 року одного працівника відправили позбутися непотрібного обладнання зі складу, яким володів його працедавець. Їм з колегою наказали відвезти техніку на звалище на іншому кінці міста. Серед різного мотлоху там був двадцятирічний апарат радіотерапії «Пікер 3000», який купили в лікарні в Лаббоку, що в Техасі. Працівник витягнув непозначену капсулу з вантажу й кинув її в багажник свого пікапа.

Свинцевий кожух капсули тріснув, маленькі металеві кульки — кожна завбільшки з одну двадцять п’яту дюйма — просипалися на вулицю. Кілька гранул потрапили в протектори шин автомобілів. Перехожі понесли кілька гранул із собою на взутті. З гранулами бавилися діти. Тоді люди не знали, що свинцевий кожух був частиною покинутого апарата для лікування раку й що в кожній гранулі по 70 мікрокюрі кобальту-60.

Апарат опинився на звалищі в Хуарезі, звідки його транспортували у два мексиканські сталеливарні цехи, де розтопили й зробили частиною 500 тонн паль для укріплення будівель, а також 17 тисяч ніжок для столів.

Вантажівка, що везла радіоактивні палі назад у США, помилково повернула повз Лос-Аламоську національну лабораторію. Це вплинуло на сенсор радіації, який показав, що палі фонять.

Федеральні агентства по всій Америці негайно спробували відстежити радіоактивну сталь. Більшість ніжок для столів відшукали, але багато паль уже стали частинами будівель. В Аризоні кілька приватних будинків, медичний центр і державна тюрма мали радіоактивний фундамент, який розібрали й встановили заново.

Пікап, що досі залишається радіоактивним, конфіскували, проте не поховали. Наразі він став ігровим майданчиком для дітей. Записи показують, що через два роки після інциденту пікап усе одно впливає на лічильники Ґайґера з відстані 300 ярдів.

Гарний синій порошок

13 вересня 1987 року в Ґоянії, що в Бразилії, двоє чоловіків у пошуках металу в закинутій лікарні зняли сталеву обшивку з телетерапевтичної устави, що містила цезій-137 у формі порошку. Вони забрали речовину до одного з чоловіків додому. Невдовзі в того почалися блювота, запаморочення та діарея. Через п’ять днів він спробував пробити обшивку вдома, не знаючи, що вона містить блок дуже радіоактивної солі хлориду цезію вагою 3,5 унції. Гарний синій порошок висипався. Чоловік уявлення не мав про те, що заразив будинок і що порошок потрібно знищити, а землю навколо місця, де він просипався, викопати й вивезти.