Драматичні твори

Прищепа. Так, Манюрочко, звільнив, ви ж самі бачили, як він до мене чіплявся. (Бере у Анкетова газету.) Ану, дайте і мені, я й не бачив, що тут про мене добрі люди пишуть. А тільки даремне ви думаєте, товариш Анкетов, що для мене це звільнення байдуже... Для мене це така ж катастрофа, як і для кожного з нас,— може, ще й гірша. Не забувайте, що я і без того не мав роботи майже півроку, а ті гроші, що за книжку одержав, давно вже прожито. Адже ж в мене ще мати сліпа... старенька, брат хворий, його в санаторій треба везти... а зараз (похиляє голову на руку) не знаю вже, що й пригадати...

Манюра. Не кажіть так, ради бога, не кажіть, а то я зареву, як остання дура... (Кладе йому руку на плече, ніжно.) Милий Григорій Іванович.

Раптом починає дзвонити телефон.

Манюра підбігає до нього.

Манюра. А! Що? Так, торговельно-виробничий комбінат. Слухаю. Кучерявого? Ні, зараз немає, відкіля, аж з Контрольної Комісії, слухаю, слухаю. Передати Кучерявому, щоб завтра о 10 годині явився в Контрольну Комісію,— слухаю, слухаю — хто прийняв — Муравська, друкарка. (Вішає трубку.) Ну? Чи ви чули? Його вже кличуть в КАКА! Чуєте, Григорію Івановичу?

Увіходить Мокрина і зупиняється нерішуче край порога. Вдягнена в звичайне селянське вбрання, але чепурно і до лиця. В руках у неї Кошик і невелика віконна рама з шибками.

Анкетов (побачивши Мокрину). Знов якась жінка до Кучерявого. Вам кого треба, громадянко?

Мокрина (наближаючись). Це тут... як його... ком... комбінат.

Анкетов. Тут, тут. Вам кого треба?

Мокрина. Кучерявий Борис Михайлович тут служить?

Анкетов. Еге, тут, тільки зараз його немає.

Мокрина. Яй сама бачу, що немає, він же повнолиций, як місяць або угірочок, а тут всі, вибачайте, сухі, як скіпочки, видно, що в місті хліб позичаний. Так... що ж тут робити, мені ж його конче треба. А коли ж він буде? Може, незабаром, то я підожду, бо мені, розумієте, і то обридло вештатись отут по місту, та ще з цими шибками. У нас же немає склярів на селі.

Прищепа. Сідайте, будь ласка, почекайте, може, й прийде. (Читає газету, не звертаючи на неї жодної уваги.)

Мокрина еідає праворуч, віддаля обох столів, поставивши біля себе раму.

Манюра (що дивилась на неї, скрикує). Ах, боже мій! Я вже знаю. (Сміється і шепоче, проте досить голосно, Анкето-ву на вухо.) Ви знаєте, хто це така? Це ж жінка Бориса Михайловича... молочниця. Ну? (Прискає від реготу йому в ухо.)

Анкетов (протирає вухо). То що це ви, як вам не соромно, Культурочко. Що про вас подумають. А ще Культура.

Манюра. Ой, не можу. (Знов прискає і втікає.)

Мокрина (яка з цікавістю стежила за цією сценою, голосно). Ах, боже ж мій! Так ось де, значить, вона, ця куль-ту-ра, за якою Борис Михайлович поїхав. Ну! Руки голі, ноги голі, підтикана, неначе гречку косить вирядилась. От яка, значить, тая куль-ту-ра. (До Анкетовсі, що слухає усміхаючись.) Скажіть мені, будь ласка, товаришу, хто вона буде, ця панночка, що вам на вухо пирскала?

Анкетов. А що, правда, гарна?

Мокрина. Г арна то гарна, але чого це вона ноги продає, чи у вас тут всі дівчата в таких спідничках ходять? На кота довге, на собаку коротке. Ах, я й забула, що мені ще треба в кооперацію дочці на спідницю набрати. Коли ж це я вправлюсь все зробити?

Анкетов (сміється). Дивіться ж, не набирайте довгої, бачили, яка в місті мода. (Виходить.)

Мокрина. Добра мода, що й казати. (Мовчить.)

Прищепа читає газету.

Пауза.

Мокрина (дивиться на Прищепу). Це, мабуть, секретар... бо газету читає. Спитати, чи скоро ж він прийде. (Підсовується трохи зі своїм стільцем і рамою ближче до Прищепи, який тим часом покинув газету і пише.) Товаришу секретар, а товаришу секретар.

Прищепа (не піднімаючи голови). Слухаю вас.

Мокрина. Може, ви знаєте, чи скоро Борис Михайлович прийде?

Прищепа (пише хмуро). Ні, не знаю, думаю, що, мабуть, скоро.

Пауза.

Мокрина (знов трохи підсовується). Товаришу секретар.

Прищепа (не дивлячись, хмуро). Я за нього.

Мокрина. А... чи не знаєте ви, скільки грошей одержує Кучерявий в місяць?

Пр иідепа (дивиться на неї, усміхаючись). А навіщо де вам? Сто сорок карбованців.^

Мокрина (сплескує руками). В місяць!

Пр и щеп а. В місяць. (Знов пише мовчки.)

Пауза.