Драматичні твори

Перш ніж вести мову про нові твори І. Кочерги — комедію «Натура й культура» (1928), драму-феєрію «Марко в пеклі» (1928), а також низку так званих кооперативних п’єс — необхідно зазначити, що новий тематично-часовий «зріз» у творчості драматурга поставав на притаманних специфіці його обдарування принципах сюжето- і характеротворення. Слушно зауважила Н. Кузякіна: «Дві стихії були природні й органічні для обдарування Кочерги: стихія романтичної казки й веселого водевіля, вони то спліталися разом* то розходились» ^п. З цієї площини випадають лише кілька п’єс-агіток, написаних на замовлення кооперації,— «Навчила доля, де шлях до волі», «Про що жито співає», «Павук у колгоспі». Плакатна одновимір-ність їх очевидна. Автор не міг заглибитися в життя села, погано знав його характерний типаж (на відміну од більшості тодішніх українських письменників). Він був городянином, і у творчості завжди тяжів до зображення міста, яке любив і відчував. Це викликало «диспропорцію» щодо переконливості життєвих та й психологічних ситуацій також у комедії «Натура й культура», де перша й третя дії відбуваються в селі, а друга — в місті. Й саме друга дія є сатирою з глибоким соціальним підтекстом на загрозливі негативні явища, що почали вкорінюватися в суспільний організм уже в ті часи,— бюрократизацію як відрив від маси трудящих і по-обивательськи витлумачене розуміння культури. Якщо образи селян у цій п’єсі не розвинені психологічно і зі своїми наївними чеснотами доволі схематичні, то побут тогочасного міста, службові стосунки в торговельно-виробничому комбінаті, тимчасово очолюваному вчорашнім селянином Кучерявим, всілякі бюрократичні нарости й ерзаци міщанської псевдокультури показано з гострою, життєво переконливою сатиричністю. Згодом І. Кочерга сам побачив явні «провали» в своєму творі: «...поряд цікавого сюжету і любовно виписаних образів в ній було чимало історичних хиб, вірніше, неправильна трактовка теми, виправити яку, не ламаючи теми, я тоді не зумів» ¹⁰..

Безперечно, матеріал і для «кооперативних» п’єс, і для «Натури й культури» Іван Кочерга почерпнув із узагальнень свого досвіду роботи в роб-сельінспекції. А справу, подібну тій, що лягла в основу фабули «Марка в пеклі», інспектору Кочерзі доводилося розплутувати самому. Тож у новій п’єсі він відштовхується від реальності і «закручує» карколомний сюжет, звісно, відповідно трансформувавши, ущільнивши і драматизувавши події. Не так важко вгадати в п’єсі й відгомін народних переказів про Марка проклятого і безсмертного—широкі асоціації, які може викликати казковий герой, багато важать для драматурга. Він навіть свідомо дбає про зриму паралель: «Це була спроба осучаснення стародавньої української легенди про «Марка пекельного», з якої я взяв лише основний мотив «сошествія» героя в пекло» ¹¹.

Уповноважений особвідділу армії Марко виїздить розплутувати справу із загадковим зникненням військових вантажів на залізничній станції «Плутанина». Марко майже розкриває злочини, здійснені групою сучасних злочинців, хапуг, але він захворює на тиф. У маренні герой п’єси переноситься до пекла, де сюрреалістично-викривлено ніби повторюються суто реальні, земні ситуації й події. Цей дотепний прийом драматурга відразу надав опуклості колізії — внаслідок асоціативних зв’язків з образом відомого народного героя. Очевидно, тут не обійшлося й без впливу популярних у 20-ті роки інсценізацій гоголівського «Вія», «Енеїди»

І. Котляревського, а також давнього захоплення творами німецьких романтиків.

Розкута умовність розвитку інтриги дозволила автору дошкульно висміяти пороки, що стояли на заваді утвердженню нового життя, нової свідомості. На станції «Чортів тупик» діють не тільки «колишні», дореволюційні грішники, а й цілком сучасні — особливо цікаві зіткнення різночасових цензорів, хуліганів, бесіда драматурга-фельдшера Спринцовки з чортом-драматургом Фанфаріелем і т. ін. Мабуть, у жодному з творів Івана Кочерги його талант сатирика не виявився так опукло, як у п’єсі «Марко в пеклі». У зав’язці «вічного» сюжету він зумів знайти актуальні акценти: здійснити соціальний аналіз (художніми засобами) причин багатьох народжуваних негативних явищ. Хіба не чуємо перегуку із сьогоднішніми нашими тривогами в сцені, коли чорти намагаються витягти з безодні власника чиновного портфеля? Натомість висувається плакат із написом: «Без доклада не входить». А як тільки розлютовані служителі пекла починають ширяти своїми тризубцями, перша табличка зникає і з’являється інша, не менш характерна: «Зверніться до секретаря»...