Драматичні твори

Галушка. Та ні, у кожного є дві-три корови, телята, бички, садиби кожен приспособив для города, значить, на продаж. Таку агрикультуру запровадили в садибах, що з кожного клаптя землі беруть, аж вдивительно, по кілька, раз. В курсі дєла... Повірите, такі в нас усі агрономи в себе на садибах, що й світ не бачив... В курсі дєла...

Параска. Раніше було гірше; а два роки тому Филимон Филимонович відкрили у вас в городі на базарі магазин нашого колгоспу, то діло пішло так організовано! За ваше здоров’я, Филимоне Филимоновичу!

П’ють.

Г алушка. Твоє здоров’я, Филимоне!..

Довгоносик. Дякую. Я для цвітущого колгоспного життя здоров’я свого не пожалкую. Діло велике, треба знати, коли продати, яку ціну встановити, коли її підняти.

Г алушка. Золото, а не чоловік. Усе робить, усе дістане, що хочеш...

Степан. Не може бути?..

Довгоносик. Хочеш одріз добрий на костюм, у тебе, я бачу, неважний, дам записку до мого агента в області, і зразу будеш мати по твердій ціні, без комісійних.

Степан. Давай, дякувати буду.

Довгоносик (пише). На, і знай наших. Колись підвезеш у місті.

Степан. А підвезу, неодмінно підвезу.

Г алушка. Слухай, товаришу отвєтственний шофер. У мене до тебе просьба є: чи не можеш ти передати від мене листа секретарю обкому? Га? Ти ж його, мабуть, побачиш...

Степан. Чого ж, з радістю. Щось просити хочете в секретаря?

Галушка. Та ні.

Довгоносик устав.

Ти.ж куди?

Довгоносик. Ви ж знаєте, папашо, я політики не люблю. Ми люди тихі, це діло не нашого розуму. (Пішов.)

Г алушка. Золото, а не чоловік. Одна біда — не любить політики. Такий тихий, такий уже смирний.

Степан. А видно...