Драматичні твори

Мотоцикліст. А ти звідки знаєш мотоцикл?

Г а л я. Я комбайнерка, але була і шофером, і на мотоциклі їздила. Давай... А ти відпочинь, а то піт з тебе ллє.

Мотоцикліст. Як звуть тебе?

Галя. Галя, а тебе?

Мотоцикліст. Мене — Степан.

Галя. Дай ключ. (Починає розбирати). Ти що ж — шофер?

Степан. Шофер, але поганенький: от зіпсувався мотоцикл, а я ніяк не доберу, де воно заїло.

Г а л я. Я бачу...

Степан. Що?

Галя. Що ти шляпа, а не шофер... Ой, ой!.. Ну... Оце-то так!.. Коли б ти служив у нас в колгоспі і так запоров машину, жодна дівчина з тобою не пішла б вулицею. Ой шляпа, дивись... Та куди ти дивишся. Сюди дивись.

Чути пісню.

Степан. Да, діло неважне...

Галя. Що ж тепер буде, що тобі хазяїн скаже? Де ти служиш?

Степан. В обкомі партії.

Г а л я. В гаражі обкому! І там тримають таких шоферів?

Степан (сміється). Тримають.

Галя. Ну, тепер тебе виженуть, от побачиш... Степан. Не виженуть, аварія може бути з кожним. Галя. Аварія... Під час жнив виступав по радіо секретар нашого обкому, так він точно сказав, що аварії машин бувають тільки в ледарів, розтяп, нехлюїв або в некваліфікова-них людей, і я з ним згодна.

Степан. Виходить, я ледар, нехлюй, розтяпа...

Галя. Ні, цього я сказати не можу, я ж тебе не знаю. Може, ти просто малокваліфікований.

Степан. Ну, це справа інша.

Галя. Зараз я тобі зберу. (Збирає частини.)

Входять Олексій і Катерина. Катерина співає, Олексій грає на гармошці. Підходять.

Катерина. День добрий!

Галя. День добрий!..

Олексій. Що це у вас — аварія?

Степан. Так.

Галя. Познайомтесь — шофер з обкому партії, товариш Степан, а це трактористка Катерина і комбайнер Олексій.

Вітаються.

Товаришу Степан, доведеться тобі ночувати в нашому селі, а вранці їде машина в район,— одвезуть, там і ремонт зроблять мотоцикла.

Степан. Та я вже бачу, доведеться тут заночувати. Олексій. Ну, що, запоров машину?.. Яка машина, закордонна?..

Степан. Машина вітчизняна.

Олексій. Та ну!

Катерина. Тут і порошинки закордонної немає. Машина зроблена нашими руками.

Степан. Вірно.

Катерина. І зіпсована нашими руками. Вірно⁴?.. Степан кашлянув.

Чого ж мовчиш?

Галя. Облиш. Людина їхала швидко й застудилася. Кашляти почала. (Сміється.)

Катерина. Нічого, вилікуємо.

Степан. У такого лікаря я згоден усе життя лікуватися...

Олексій. Не погоджуйся, парубче! Не помітиш, як помреш, або будеш при смерті ходити все життя... Катерина. Ви в театрах в городі буваєте?

Степан. Буваю, я дуже люблю театр, навіть сам колись грав.

Катерина. А «Ромео і Джульетту» бачили?

Степан. У нас не ставлять, а в столичному театрі бачив, і не раз.