Драматичні твори

Довгоносик. Прошу записати мене як свідка, я бачив, як громадянина Галушку вбивав Гриць Часник.

Галушка. Що? Мене убивав? Хто, отой вишкварок? Та коли б він не зайшов з тилу, то я б його розчавив!..

Міліціонер. Ваше прізвище?

Довгоносик. Довгоносик Филимон Филимонович.

Міліціонер. Де проживаєте?

Довгоносик. В обласному центрі.

Міліціонер. Чим займаєтесь?

Довгоносик. Колгоспник.

Міліціонер. Гм, значить у городі теж колгоспи організували?

Довгоносик. Ні, я колгоспник тутешній, колгоспу «Тихе життя».

Г а л у ш к а. Він агент нашого колгоспу по торгівлі.

Міліціонер. А... добре, покажіть паспорт. (Довгоносик подає. Міліціонер довго дивиться.) Паспорт ваш мені не подобається.

Довгоносик. Чому? Паспорт натуральний. Це він випадково упав у воду, і тому ця сторінка...

М і л і ц і о н е р. От чого.він мені і не нравиться. Паспорт треба в чистоті тримати, і це треба понімать. Підписуйте протокол.

Підписують.

(До секретаря.) Ходім.

Довгоносик. Я?

Міліціонер. Ні.

Довгоносик. А паспорт?

Міліціонер повертає паспорт. Ідуть. На вулиці.

Секретар. Товаришу Редька, розкажіть, як воно

з флангу в вухо.

М і л і ц і о н е р. Це розказати не можна, а треба показати. (Повернувся, голосно.) Громадянине Часник і громадянине Галушка, сподіваюсь, що ви до суду проживете культурно і не будете більше битись. Коли ж знову почнете, то сьогодні я буду тут, у сільраді, до десяти годин, викличте,

і я добавочні свєдєнія занесу до протоколу. Так що попереджаю вас, що до десяти ще можу дописати.

Г а л у ш к а. Добре. (Пішов у хату, за ним усі.)

Часник пішов у свою хату, за ним Гриць і Палажка.

Міліціонер (до секретаря). Ходім, я тобі покажу, як з флангу б’ють у вухо.

Секретар. Ні, ні, не треба... Я... я вже зрозумів. (Швидко пішов.)

Міліціонер. Що ж, тоді давайте не будемо показувать... (Насвистує. Одкрив портфель, склав туди протоколи.)

Входить чоловік, веде мотоцикл, оглядає машину. Міліціонер здаля: «Ей!» Показує пальцем, щоб підійшов. Той підходить.

Міліціонер. Громадянине мотоциклісте, хто ви будете?

Мотоцикліст. А для чого це вам? Хто ви такий?

Міліціонер. Хіба ви не бачите? Я — старший міліціонер, товариш Редька, і мушу знати, хто в мене в районі знаходиться.

Мотоцикл іст. А... прошу, товаришу Редька. (Подає документ.)

Міліціонер (узяв, подивився, повернув, витягнувся, взяв під козирок). Звиняйте.

Мотоцикліст. Нічого, нічого...

Міліціонер. Дозвольте йти...

Мотоцикліст. Ідіть...

Міліціонер рушив, чітко відбиваючи кроки. Мотоцикліст дивиться, а коли міліціонер зник, він посміхнувся, сів коло мотоцикла й почав розбирати. Виходить з хати дочка Галушки Галя; підійшла до мотоцикліста.

Галя. День добрий!

Мотоцикліст. Дець добрий!

Галя. Машину поламали?

Мотоцикліст. Зіпсувалась, і ніяк не можу знайти, де саме.

Галя. Ану, давайте, я вам допоможу.