Драматичні твори

Степан. Яку комерцію? (Взяв мотоцикла.)

Довгоносик. Ти не крути, шини діставати будеш тільки для мене: я своїм агентам працювати в другому місці не дозволю, щоб ти це запам’ятав.

Степан. Ти справжній феномен.

Довгоносик. Я зразу.все бачу, і мене не обдуриш... Приїзди завтра на моє весілля, запрошую... Ех, шофере, якби ти знав, як любить мене Галя... Ну, прямо вди-вітєльно.

С т е п а н. Я знаю, вона тільки що про це батькам своїм говорила.

Довгоносик. І ти чув?

Степан. Аякже...

Довгоносик. Що ж вона говорила, скажи?..

Степан. Сказала, що ти такий особливий, що ти не проста людина...

Довгоносик. Особливий... ну... ну... кажи...

Степан. Що ти особливий тип жулика, спекулянта, якого треба негайно посадити в тюрму...

Довгоносик. Що таке?!

Входить Г алушка.

Степан. Спитай Галушку. (Пішов.)

Довгоносик. Папашо... папашо!.. Що ж це таке? Куди ви дивитесь?.. Як ви дозволили Галі?..

Г алушка. Хіба я їй дозволяв?..

Довгоносик. А хто ж? Ви за неї відповідаєте. Прошу зараз же дати мені відповідь.

Галушка. Іди ти під три чорти! Не розстроюй мене, бо я й так розстроєний, чуєш?.. (Виліз на драбину.)

Довгоносик. Папашо!.. мамашо!.. (Побіг до хати.)

Вийшов Часник.

Г алушка. Параско... Параско! (Кричить.) Параско!.. Часник. Що, нема кому хмизу подати? (Підійшов, узяв хмизу.) Я тобі подам. Плети, до неба плети, будеш ти кукурікати на цьому тину...

Г алушка. Саливоне... Саливоне... Не розстроюй мене, чуєш?

Часник. На, бери, плети, плети... відгороджуйся... Г алушка. Саливоне... Саливоне... не розстроюй мене... (Висмикує хмиз із тину, розкидає, кричить.) Не розстроюй мене!.. Не розстроюй!.. (Розкидає хмиз із тину, розхитує тин.)

Часник. Так, так! Давай, давай! (Натиснув плечем на тин, і тин упав.)

Галушка зліз з драбини, кинув драбину на тин, підійшов до Часника.

(Часник витягнув цигарку, дав Галушці.) Ну...

Галушка. В курсі дєла...

Завіса.

ДІЯ ТРЕТЯ

Коло старого поламаного ганку обдряпаної хати, на якій поганенька вивіска «Колгосп «Тихе життя», сидять Галушка і члени правління його колгоспу — Печериця, Джміль, Хустка, Макогон. Навпроти новий будинок, на якому напис: «Колбуд колфспу «Смерть капіталізму». Біля колбуду низенька трибуна, прибрана вінками пшениці і квітів. Далі площа,

в кінці якої в садах селянські хати, а за хатами блищить річка.

Г алушка (тримає в руках газету). Ще раз перечитати, чи ясно, що тепер податок на м’ясо, шерсть, на все будуть брати не від кількості худоби, а від кількості гектарів колгоспної землі?.. Прошу вас, громадяни члени правління, висловлюйтесь.

М а к о г о н. Та що тут висловлюватись! Давайте рішати швидше, бо секретар парткому ось-ось прийде, а лінії у нас нема.

Галушка. І як вони з Кремля усе бачать!.. Розводь скільки хоч колгоспної худоби, податок залишається той же,..

Ну, прямо в курсі дєла, ніби в нашому колгоспі були,