Драматичні твори

Остап. Прийми, Часник... Приятель мій хлопець, конєшно, зверху таки добре підтоптаний, но унутрі — ручусь — ого-го-го, сила в нього ого-го-го... працювати буде, як молодий...

Часник (сміється). Ну...

Степан. Куди йому працювати, він же зовсім старий.

Остап. Що ти сказав? Ану, Тарасе, покажи йому, який ти козак, візьми його...

Тарас. Держись, сучий син. (Схопив Степана.)

Степан (сміється). Пусти, діду, ой, пусти, діду, пусти...

Остап. Давай, давай, під ногу його... давай.

Степан. Пусти, діду...

Часник. Пусти, діду...

Тарас. Остапе, допоможи, чуєш...

Остап. Чую. (Кинувся.)

Степан. Пустіть, здаюсь, пустіть...

Діди. А, здався, знай наших...

Степан (сміється). От козаки. Прийми його, Часник, ого-го-го, який козак!

Часник. Добре, подавай заяву, розберемо...

Діди. Дякуємо.

Остап (до Степана). Приходь з нами рибу ловить.

Тарас. Ми тебе навчимо боротися і линів руками витягати.

Степан. Прийду.

О с т а п. А ти його взяв ого-го...

Тарас. А ти його ого-го-го...

Пішли.

Степан. От діди!

Часник. О, їх весь район знає,— один без одного нікуди.

Степан. Товаришу Часник, я зараз їду в район і прошу вас приїхати завтра на пленум на години дві раніше,— хочу з вами поговорити в одній важливій справі.

Ч а с н и к. А ви хто ж будете?

С т е п а н. Я працюю в області і спеціально на цей пленум їду.

Часник. Добре. Приїду раніше. А що, секретаря нашого справді того?..

Степан. Да, в обкомі така думка, що він не справляється з роботою. Як ви на це дивитесь?

Часник. По-моєму, він не те що не справляється, а просто ні богу свічка, ні чорту коцюба.

Степан. Да, він тут напсував нам порядно.

Часник. Я б цього не сказав, ми теж голову маємо, і нас із партєйної лінії ніхто не зіб’є.

Степан. Це добре, але таких, як ви, не так багато.

Часник. Невірно. Ми єсть перве й головне населення тут, а не Галушка. Та й, скажу вам, навіть ГалуШка, коли б

за ним наглядали, то це був би первий чоловік, але коли в районі замість секретаря — ні риба ні м’ясо, то й галушки з лінії зіскочили і котяться чортзна-куди...

Степан. Було б добре, коли б на пленумі ви так виступили.

Часник. Аякже, я виступлю. Це наше перве діло...

Чути голос Довгоносика: «Ей, ти, давай, машина чекає. Тягни свого тран-

далета!»

Степан. Я зараз. То я вас чекаю, товаришу Часник. Бувайте. (Тисне руку.)

Часник. Бувайте. Приїду.

Степан. А дітей треба поженити. Невірно робиш, Часник.

Часник. Це моє діло.

Степан. Так, але в цьому ділі ти на одну лінію став

з Галушкою.

Часник. Як?

Степан. Подумай. Бувай.

Ч а с н и к. На одну лінію з Галушкою... (Пішов до хати.)

Входить Довгоносик.

Довгоносик. Ти що ж, з ним теж комерцію заводиш?