Драматичні твори

Варвара. Так що ж це, виходить, Ольга краща за мене?!

Палажка. Цить мені. «Краща». Ну, ти, може, й краща, та що ж з того? Тут треба діло понімать. Раз товариш Будьонний мужчина чорнявий і з чорними вусами, то вітати його випадає білявій — виходить, Ользі. І коли ви вже навчитесь понімать у мужчинах!

Варвара. А може, йому більше до серця чорняві?

Палажка. Мовчи мені. Раз я кажу, значить так. Спитай у Часника, він тобі достеменно скаже, що всім кавалеристам з чорними вусами до мислі тільки біляві, так що вітати товариша Будьонного буду я.

Входить Параска, з нею три дівчини.

Параска. Ану, постороніться. Тут зараз буде проходить товариш Будьонний, так я його вітатиму. А ви — он там, здаля кланяйтесь.

Палажка. А чого ж то ти будеш вітати, Параско?

Параска. А яке твоє діло, Палажко?

Палажка. Боюсь, що тобі доведеться червоніти, коли товариш Будьонний спитає, скільки в тебе трудоднів.

К и л и н а. Та в неї аж вісімдесят.

Дівчата. Вісімдесят? (Сміх.) Позичте їй, тітко Палажко, позичте. У вас триста — позичте їй хоч сто.

Параска. Чого зуби скалите? А може, нам більше не потрібно.

Пал а ж к а. Ех, Параско, жалко ж мені тебе... А була ж ти, колись мені кумою...

Параска. А ти мене не жалій — і геть к бісу... Нам і без рекордів добре... Ми в «Тихому житті» краще вас проживемо...

Чути музику, вигуки. На сцену виходять колгоспники, колгоспниці. В їх оточенні С. М. Будьонний. Коло нього дід Тарас і д і д О с т а п.

Тарас. Лини, як звесно, люблять болото. Голову в болото всуне і лежить.

Остап. На дубку їдеш і бачиш — бульки з води буль, буль, буль, тоді Тарас уперьод, рука в нього довга, в воду тихо, тихо, але дубок, бува, перекидається, тоді я Тараса за штани смик,— завжди рятую.

Тарас. Соприглашаємо вас, товаришу Будьонний, линів у нас ого-го-го, от такі...

Будьонний. Неодмінно поїдемо, спробуємо руками...

Остап. І ще скажу вам...

Часник. Ану, діди, досить.

Остап. Добре. А Часник у нас як голова ого-го-го — голова на весь район.

Т а р а с. А Галушка в нас навіть не ого... попереджаємо, товаришу Будьонний.

Будьонний. Ну? (Сміється.)

Часник. Ану, діди...

Остап. Відпливаємо, відпливаємо.

Відходять, закурюють.

Будьонний. А де ж твої козаки, товаришу Часник?

Часник. Зараз будуть. Товаришу Пуп, де хлопці?

Пуп. Як тільки ви вийшли із стайні, хлопці з другого боку ввірвались у стайню, сідлають коней.

Часник. Виклич їх сюди.

Пуп. Буде спольнено. (Підбіг до оркестру, схопив трубу, заграв на ній.)

Часник витяг годинник, дивиться, товариш Будьонний теж дивиться на годинник. Через хвилину чути далеко цокіт копит,, він наближається. Зовсім близько коні спинились.

Будьонний. Молодці! (Сховав годинник.)

Часник. Веди їх сюди...

Пуп. Буде спольнено. (Побіг.)