Драматичні твори

Крикун. Редакція столичної газети, яку я маю честь представляти, доручила передати вам, товаришу командуючий фронтом, вам, безстрашному полководцеві, гаряче поздоровлення. Сьогодні мене повідомили телефоном, що Указ про нагородження вас орденом вміщено в нашій газеті на першій сторінці. Мені замовили про вас статтю, і я з невимовною радістю написав статтю на триста рядків. Щоб не помилитись, дозвольте дізнатись, в якому році ви одержали перший орден?

Горлов. В тисяча дев’ятсот двадцятому.

Крикун (записує). Так-с. Другий?

Горлов. Другий — в тисяча дев’ятсот двадцять першому.

Крикун. Чудесно. Третій?

Горлов. В день двадцятиріччя Червоної Армії.

Крикун. Чудесно. (Пише.) Четвертий?

Горлов. А четвертий, виходить, сьогодні.

Крикун. Ах, так, так. Пробачте, пробачте. Дозвольте вас увічнити для столичної преси.

Горлов (посміхнувся). А може, не треба?

Крикун. Що ви! Країна мусить знати своїх видатних полководців. Одну хвилину. (Направив лейку.) Так. Спокійно. Є. Ще хвилиночку. В профіль. Так. Є. Дякую. Пробачте, товаришу командуючий, вузол зв’язку відмовляється сьогодні передати мій матеріал. У мене дві статті — одна про героїв-бійців, друга — про вас; Дуже прошу допомогти.

Горлов. А хто вас кривдить?

Крикун. Комісар. Каже — довгі, треба скорочувати. Але хіба можна скорочувати такий матеріал?

Горлов. Про мене — можливо, й варто скоротити, а про бійців не слід.

Крикун. Скоротити ніяк не можу. Уся композиція розсиплеться. Тут питання в архітектоніці, стильовий план статті такий...

Горлов. Ну, добре, добре. І народ же ви, писаки, закручувати майстри: «композиція», «стиль» і, як ще там у вас, ті «жанри». Темне діло. Ми, солдати, народ простий. З нами говорити треба просто: так, мовляв, і так. Допоможи, товаришу командуючий, а ми, коли в силах наших, так допоможемо. (Натиснув кнопку.)

Входить а д’ ю т а н т.

На провід Хрипуна.

А д’ ю т а и т. Генерал-майор Хрипун тут. Тільки що зайшов.

Горлов. Давай його.

А д’ ю т а н т. Єсть! (Вийшов.)

Горлов. Я вашого брата люблю, поважаю, тільки мало пишете і опрацьовуєте мало. Ви більше б на передову їздили. Там такий матеріал...

Крикун. Яз радістю і жив би на передовій. Але я спеціальний кореспондент по фронту і мушу бути, на жаль, у штабах, щоб освітлювати все. Але не турбуйтесь, я одержую матеріал тут і його опрацьовую. Вже надруковано сто п’ять моїх статей про героїв. Мені головне — одержати факт, а все останнє я створюю.

Горлов. Це добре. Більше треба.

Входить начальник зв’язку генерал-майор Хрипу н.

Хрипун. Дозвольте, товаришу командуючий.

Г орлов. Сідай. Чому кривдиш кореспондента?