Драматичні твори

М и р о н. І не змінився, навіть не посивів, а не бачив я тебе дванадцять років.

Горлов. У вояки фасад міняють не роки, а багнет, куля, осколок. Ти що ж так подався? Ти ж на сім років молодший за мене, а побілів. Що з тобою?

М и р о н. Усе війна. Нам, цивільним, важко. В фінську ³ посивів, а в цю — побілів.

Горлов. Поменше треба нервувати. Бери з нас приклад.

М и р о н. Не виходить. Дозволь курити?..

Горлов. Чого ж ти питаєш, кури. Роби, що хочеш. У мене все по-простому, інтелігентщини не терплю, все по-солдатському. Кури, пий, крий матом, але щоб діло йшло.

М и р о н. То добре, коли діло йде.

Горлов. Чому не писав? Зазнався, Мироне? Га?

Мирон. Ні, що ти!.. Коли закінчував інститут, я тобі писав, пригадую, і часто, бо грошей просив. Але ти раз прислав і більше не відповів.

Горлов. Ну? Не одержував, не одержував.

М и р о н. А потім відрядили мене до Америки.

Горлов. В Америці був?

М и р о н. Два роки.

Горлов. Це добре. Ну, як вона, Америка, гниє дуже? ( Сміється.)

М и р о н. Мене до Форда ⁴ послали. Я два роки працював у ковальському цеху, коло конвейєра, простим робітником.

Горлов. Ого, а я думав — так, подивитись. Нас теж посилали колись до Німеччини і до Франції. Німеччина мені не сподобалась. Нудота. А от у Франції пожили, овва! Чого тільки не бачили. Шкода, скоро відкликали. Чудово з’їздив, чудово. Приємно згадати.

Ми ро н. А я як згадаю фордівський конвейєр, то мені й зараз стає холодно.

Горлов. Чому?

Мирон. Спочатку важко було, мало не збожеволій, щоб не відстати, бо вигнали б. Ледве ноги з цеху виносили по роботі. Ні їсти, ні пити — падав, як мертвий.

Г о р л о в. Як Валя? Діти е?

Миро н. Ні. Валя на заводі у мене конструктором. Живемо так: я вдосвіта приходжу, вона спить; коли я прокидаюсь, вона вже на роботі. Лаємося і-цілуємося по телефону вже третій рік. Як вона мене не кинула, просто дивно. (Сміється.)

Горлов. Не кине. Ти хоч подався, але ще красивий, а баби гарних люблять.

М и р о н. Та що ти, безсонні ночі мою морду перетворили у м’яту подушку.

Горлов. Тобі треба сина. Мій Сергій уже воює.

М и р о н. Ну? Хотів би бачити його.

Г орлов. Приїде. Я викликав на добу. Він тут недалеко. Ти все автомобілями займаєшся?

М и р о н. Перестав давно. Авіацією. Директором цілого велетня.

Горлов. Виходить, тебе лаяти слід. Літаки нас ріжуть. Мало даєте. Мало.

М и р о н. Знаєм, стараємось. Ось незабаром одержите новий подаруночок. Два місяці день і ніч трясло нас, як в лихоманці, але вийшло. Швидкість така, що Герінг⁵ зі злості лусне.