Драматичні твори

Горлов. Ви менше з швидкістю возіться, а головне — давайте більше. У німців скільки літаків!

М и р о н. Ти цю пісеньку облиш. Ми її знаємо, наслухались від вашого брата. Досить! До біса!

Горлов. Чому? Не розумію.

М и р о н. Роками кричали деякі наші військові стратеги: давайте нам більше літаків, швидкість — діло другорядне, нам кількість важлива. А ми, цивільні, слухали й блимали очима.

Горлов. Ну, і вірно.

М и р о н. От коли б і далі таких стратегів слухали, то ми б зараз загинули, перебили б нас німці, як перепілок.

Горлов. Жартуєш.

М и р о н. Від цих жартів я передчасно побілів. Запевняю, жодна авіапромисловість у світі не змогла б так швидко перебудуватись, як наша, але це нам коштувало великих зусиль. Дякуючи цим зусиллям, зараз ми маємо цілком сучасні, швидкісні літаки... Не знаю, хто б міг витримати таке напруження.

.Горлов. А все ж зараз кількість — велике діло і на землі, і в повітрі. Кількість перемагає. Вона — суть, душа військової справи, ось що зараз головне.

М и рон. Суворов ⁶ говорив: воюють не числом, а вмінням. Якість — велике діло.

Горлов. Здрастуй, а ми що ж, воювати не вміємо? Цього у нас хоч відбавляй. Суворова знаємо і поважаємо, але зараз і йому жарко було б. Вам, цивільним, цього не зрозуміти. Розкажи краще, як живеш.

Ми рон. Багато було і хорошого, і поганого. Зараз прямо з Москви прилетів. Нову модель конструкторам показували. Одержано повідомлення, що вчора приземлився у тебе німець на винищувачі, заблудився. Літак нової системи. Гвинт погнув, а так все в порядку. Так щоб не дожїь датись, поки його привезуть, порадили мені летіти сюди подивитись — швидше діло буде.

Горлов. Почекай. (Натиснув кнопку.)

Ввійшов ад’ютант.

Начальника ВВС на провід.

Ад’ютант. Єсть, начальника ВВС! (Вийшов.)

Горлов. А хто повідомив у Москву, що в мене літак приземлився?

М и р о н. Я думав, що ти...

Входить а д’ ю т а н т.

Ад’ютант. Генерал-майор Удовиченко на проводі. (Вийшов.)

Горлов (взяв трубку). Слухай, ти що ж це, га? Чому не повідомив мене, що літак учора приземлився? Німець на винищувачі. Коли? Не пригадую. Брешеш. Дзвонив? Не може бути... Ну, добре. А в Москву хто повідомив? Ага, в Москву встиг, а командуючому що? Виходить, погано доповів. Ти, браток, менше б говорив. Сиплеш, наче горохом, біс не розбере. Надалі в таких випадках доповідати не по телефону, а звольте з’явитись і рапортувати. То-то ж...

Ми рон. А де літак?

Горлов. А літак де? Так. Ну, почекай. (До Мирона.) Сорок кілометрів звідси.

М и р о н. Я зараз же мчу туди на машині.

Горлов. Куди? Зараз ніч. По снігу тільки вранці доберешся.