Горлов
Гайдар. А коли з-за річки кинуть...
Горлов. А коли землетрус...
Г а й д а р. Приголомшувати ми можемо, не раз приголомшували, а от оточити і знищити...
М и р о н. Це виходить рідше...
Горлов. Як у якого командуючого. Ти, товаришу Гайдар, наказ підписав?
Г а й д а р. Підписати — підписав, усе, здається, вірно, але рука у мене тремтіла, як ніколи.
Горлов. Це тому, що цивільний дух з тебе ще не вийшов. Завжди у тебе рука тремтить. Що турбує?
• Гайдар. Та клин оцей, Колокол. А як раптом тух...
Горлов. На війні, друже, завжди «а як раптом». Дерзати треба. Вірно, начальник штабу?
'Благонравов. Зважувати і дерзати — так говорив Мольтке
Огнєв. Не точно, товаришу начальник штабу. Мольтке говорив: раніше зважувати, а потім дерзати. Раніше зважувати, що відповідає — сім раз примір, а раз відріж.
Горлов. Вірно.
Огнєв. А коли вірно, то наказ ваш, товаришу командуй ючий фронтом, мене дуже турбує як командуючого армією»,! хоч як людину радує, і дуже, бо Воронні Плоти — моя батьківщина і там мій батько. А що коли живий?
Горлов. От і добре. Звільняй батька.
Гайдар. Як же це трапилось, що батько ваш там?
Огнєв. Восени, під час прориву, Воронні Плоти були захоплені німцями. Зненацька.
Горл о в. Ну, давай, давай, юначе.
Г а й д а р. Читав.
Г о р л о в. В письменники поліз. О!
Огнєв. Ви завжди смієтесь з мене. Але, повірте, мене це і трохи не обходило б, коли б потім з нас не сміялась дійсність.
Горлов. Це ти куди гнеш? Викладай начистоту.
Огнєв. Цей наказ нагадує мені минулий, коли ви теж сміялися з мене.
Горлов. І добре робив. Німців ми ж тоді побили і місто взяли.
Огнєв. Місто взяли і німців побили. А чим взяли? Хто переміг? Взяли доблестю бійців, геройством середніх
І МОЛОДШИХ командирів. Переміг боєць всупереч наказу, який поставив військо у найневигідніші умови. Це факт.Горлов. Цікаво. Далі.