Г орлов. Ну, редактор вискочив з статтею, як той Пилип з конопель. Для нього це темна матерія, а Огнєв сьогодні буде тут. Ми його спитаємо.
Тихий. Винуват, товаришу командуючий. Врахуємо. Виправимо. Постараємося.
Горлов. Ви вільні.
Тихий і Крикун виходять. Але коли Тихий пішов за двері, Крикун повернувся.
Крикун. Пробачте, товаришу командуючий. Я як представник центральної преси мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газетуN
Дійсно, вона не освітлює на повний голос рядових героїв, як ви справедливо на це вказали.Горлов. А що ж, покритикуй, вправ мозок нашому редактору. Це тільки на користь.
Крикун. Слухаю. Дозвольте йти?
Горлов. Іди.
Крикун вийшов.
Хрипун. Він взагалі зазнався.
Гор л о в. Хто?
Хрипун. Огнев. Вдає з себе маршала,
Горлов. Вісе це молодість. Почав воювати полковником. За три місяці генерал-майора одержав, а зараз командуючий армією. От голова й замакітрилась. А сили мало. Ну,4
і почав хитрувати, писаниною займатись, виправдуватись.Хрипун. Хитрує, хитрує.
Горлов. Ясно. Коли б у нього справи були, кращі, то не став би статті писати. Солдати не пишуть, а воюють. Ти діло зроби, а писаки завжди найдуться і опишуть, що було й чого не було.
Хрипун. Істинно, істинно. Суворовська школа у вас, Іване Івановичу.
Горлов. Давай, що у тебе. ' : ті .
Хрипун подав папір.
Хрипун. Нікак нєт, товаришу командуючий.
Горлов. Чому?
Хрипун. Вжив усіх заходів. Думаю, за день-два зв’язок з Петровим будемо мати.
Горлов. Дивись, голову одірву.
Хрипун. Усе буде в повному порядку. Дозвольте бути вільним?
Горлов. Так. Приходь за годину до мене, разом повечеряємо. День у мене сьогодні ніби святковий.
Хрипун. Дякую, товаришу командуючий. Дозвольте прибути з вітаннячком?
Горлов. А що у тебе?
Хрипун. Залишилось півдюжини старого коньячку.
Горлов. Ну? Захопи.
Хрипун. Єсть!
Горлов натиснув кнопку, входить а д’ ю т а н т.
Г о р л о в. Огнєв є?
Ад’ютант. Нікак нєт, ще не прибув.
Г о р л о в. А Колос?
Ад’ютант. Нікак нєт. Надто велика хуртовина здійнялася.
Горлов. Гайдар у себе?
Ад’ютант. Член військової ради приймають у себе начальника політуправління. До вас приїхав ваш брат, назвався Мироном Івановичем Горловим.
Горлов. Мирон? Не може бути! Давай його сюди, швидко.
Входить Мирон Горлов.
Мироне, звідки?
Мирон. З неба.
Обнялися, цілуються.
Ну,
ЯК же ти?Г орлов. Воюємо.
М и р о н. Такий самий, як був, здоровий?
Горлов. Цього в мене ще вистачає.