Драматичні твори

Макар. Не треба, Павле. Коли до серця дійшло, не треба. Одне запам’ятай, просту штуку — жити у нас день від дня не можна, ніяк не вийде. Коли важко, завжди подивись з майбутнього на сьогоднішній день, тоді зрозумієш, відчуєш. Тоді труднощі не труднощі. Весело людина їх перемагає, бо бачить далеко. Бережись стіни перед очима...

Павло. Спасибі. Ну що ж, я поїду. Скажіть Ользі, коли вона зможе, нехай прийде на вокзал. Поїзд відходить

о восьмій. Дуже хочу її побачити перед від’їздом. Не забудете?

Макар. Скажу, обов’язково скажу.

Павло. Прощайте, Макаре Івановичу.

Макар. Будь здоров. (Подав руку.) Е, братику, та ти, я бачу...

Павло. Нічого, це так. (Пішов.)

Макар. Стій. (Підійшов, обняв Павла.) Тепер іди.

Павло. Спасибі. (Вийшов.)

Макар дивиться йому вслід. З саду чути баян, пісню. Входить Ганя

в новій сукні.

Ганя. Дідусю, дідусю...

Макар. Що?

Ганя. Як мені в цій сукні? Іде?

Макар. Хто іде?

Ганя. Сукня.

Макар. А... До лиця тобі, до лиця.

Ганя. Це татко мені привіз, а ще тато шляпу собі купив.

Макар дарує Гані піонерський галстук.

Який сьогодні день хороший! Не було ще такого в моєму житті.

Макар. Ну?

Ганя. Дідусю, дідусю...

М а к я р. Що?

Ганя. Який ти... (Обняла Макара, поцілувала, побігла в сад.)

Входять Орлов, Зінченко, Хмара, в руках у них маленькі букети

квітів.

- X м а р а* Заждалися тебе, Макаре Івановичу,

З і н ч е н к о. Заждалися.

Орлов. Ми читали в газетах. Здорово ви, Макаре Івановичу...

, Макар. Не так уже й здорово.

Орлов. Ми підрахували, промова міністра була лише на тридцять п’ять рядків більша вашої.

Макар. Підрахували? (Сміється.)

Шахтарі. В точності.

З’являється Кіндрат.

Макар. Спитай у Кіндрата.

Орлов. Кіндрате, а чому про тебе тільки згадали, що виступав, а більше ні слова?

Кіндрат. Не вийшло у мене. На трибуну вийшов, і таке зі мною сталось. Рота відкрив, язиком ворушу, а голосу нема. Як не натискаю, нема звуку.

З і н ч е н к о. Ну?

Макар. Кашляв Кіндрат довго, але міністр його виручив.

Кіндрат. Виручив. Краще не згадувати.

З і н ч е н к о. Ну, розказуй все на чистоту.

Кіндрат. Кашляю я, а міністр питає: «Що, застудились?»

Хмара. А ти думав? На таких відповідальних зборах і не те може статися.

Кіндрат. Тоді він підійшов до мене, поклав руку на плече й говорить: «Розкажіть просто про свою роботу».

З і н ч е н к о. І ти...

Кіндрат. Почав розказувати. От і все.

Макар роздає усім подарунки. Кіндрат пішов.

Макар. І буде тепер наша «Зоря» дослідною шахтою.

Орлов. Москва затвердила?

Макар. Так. В цьому році почнемо будувати п’ятнадцять будинків. Скоро приїдуть сюди вчені, інженери, навіть один академік.

Входить Ольга.

Ольга. З приїздом. (Цілується з батьком і здороває-ться з усіма,) Як з’їздилось?