Драматичні твори

Павло. Захистиш, а потім до старого професора в Київ? Ольга. У мене план — закласти тут науково-дослідний інститут по травматизму.

Павло. Хіба погодяться?

Ольга. Коли заслужимо — погодяться.

Павло. Великий план у тебе.

О л ь г а. Не легкий. Багато треба зробити. Пробач, я мушу йти. Поспішаю до поліклініки, там на мене чекають.

Павло. Поспішай, коли ждуть на тебе. Так принести тобі книжки чи зайдеш за ними?..

Ольга. Принеси.

Павло. Коли, Олю? Я сьогодні їду.

Ольга. Сьогодні?.. Ну, надішли.

Ольга пішла в хату. Павло вийшов.

Входить Оксана, бере кавун. Вибігла Ганя. На ній довгий фартух, вона закрила руками очі, стогне.

Ганя (кричить). У, чорт.

Оксана. Що з тобою, Ганю?

Ганя. У, бандит!

Оксана. Хто?

Ганя. Я його терла, а він...

Оксана. Кого терла?

Ганя. Хрін. Ой, як болить!

Оксана. Одкривай сміливо, одкривай очі. Ну, от так. Ганя. Татко дуже хрін любить.

Оксана. Що це так горілим тхне?

Ганя. Ну? А це у мене печеня пригоріла, але нічого, татко дуже любить, щоб трохи з димом було.

Оксана. Трохи? На все подвір’я чутно.

Ганя. Ну? (Нюхає повітря.) Ні, ні, не дуже чутно. Оксана. Що ж ти йому готуєш?

Ганя. Борщ, потім хрін, потім печеня, потім вареники. Тільки вареники у мене розліпились.

Оксана. Розліпились.

Ганя. Так, але нічого. Я перемішала сир з тістом, попробувала, на смак те саме.

Оксана. Хотіла тобі Оля допомогти, ти одмовилась, тепер, мабуть, жалкуєш.

Ганя. Ні. Татко мусить знати, що у нього вже є хазяйка. Я і компот зварила, і сорочку йому випрала.

Оксана. Добре зустрічаєш батька. Ти дійсно хазяйка. Г а н,я. Так, я хазяйка тепер справжня... Що, не вірите? Ходім, я вам покажу, як я прибрала квартиру, поставила квіти. Ходім...

Оксана. Вірю, вірю...

Г а н я. А ви як зустрічаєте Макара Івановича? Оксана. На закуску буде оселедчик, грибки, вінегрет. Ганя. Ого, а потім?

Оксана. Борщ, риба жарена, котлети, кавуни.

Ганя. А багато їх у вас?

Оксана. Не так уже й багато. Гості будуть.

Г а н я. Я теж хотіла купити кавуна, татко дуже любить. Оксана. Та й чого ж не купила?

Ганя. Пізно до крамниці пішла, розібрали.

Оксана. Треба було рано встати.

Ганя. Позичте мені один, я вам завтра віддам. Оксана. Ач яка, завтра. Не можу, гості у нас.

Ганя. А поїзд скоро прийде?

Оксана. Скоро.

Ганя. Хоч би не спізнився.

Оксана. Не спізниться. Рада, що батько приїздить? Ганя. Дуже.

Оксана. Ну, коли рада, то бери он той.

Ганя. Цей маленький?

Оксана. Ні, он той великий.

Ганя. Дякую. (Взяла кавун, обняла Оксану, поцілувала.)

Оксана. Іди, Ганю, у тебе горить .щось.

Ганя. Нічого, ми любимо з димом. (Побігла.)

Входить Ольга.

Оксана. Куди ти, Олю?

Ольга. На хвилинку до поліклініки, а потім до хворого на квартиру.