Драматичні твори

Трохим. Не спиться, Оксано Андріївно.

Оксана. Та й чого це вам не спиться?

Г а врило. Це у нас (зітхнув) чисто нервне. Усякі думки сон гонять!

Оксана. Ага, бачу... Приходьте, коли Макар приїде, кавунами вгощу.

Гаврило і Трохим. Дякуємо.

О к сана пішла в хату.

Трохим. Ходім, Гавриле. Дівчата потомлені, нехай відпочинуть.

Гаврило. Це вірно. (Підходить до саду.)

Трохим. Куди ж це ти?

Гаврило. Сплять дівчата, ну що ж, нехай відпочивають.

Трохим. Давай, Гавриле, тихо заспіваємо.

Гаврило. Що ж, заспіваємо. На баян.

Трохим (грає. Тихо почав пісню).⁷

Спят курганы темные⁷,

Солнцем опаленные...

Гаврило (підтягує).

Вышел в степь донецкую Парень молодой.

3 саду голоси дівчат, вони співають:

Девушки пригожие Песней парня встретили,

Руку дружбы подали,

Повели с собой.

Гаврило і Трохим ідуть в сад. Останній куплет співають разом. Чути гудок автомобіля. Входить 'П а в л о.

Павло. Олю... Ольго...

Входить О л ь г а.

Здрастуй, Ольго. До мене прийшли два пакети на твоє ім’я. (Передає пакети.)

Ольга. Дякую.

Павло. Я їду зустрічати Макара Івановича, може, хто з вас поїде?

Ольга. Ні, спасибі, ми його зустрінемо дома.

Павло. Олю, у мене залишилось трохи твоїх книжок. Сама зайдеш чи їх прислати тобі?

Ольга. Надішли, Павле.

Павло. Як живеш, Ольго?

Ольга. Працюю. Почала писати дисертацію.

Павло. Про що пишеш?

Ольга. Травматизм в гірничій справі. Тема моєї доповіді на з’їзді.

Павло. І знову про «Зорю» згадуєш?

Ольга. Обов’язково згадую, тільки тепер в іншому плані.

Павло. Це добре. Кінчай швидше, тоді, може, з мене знімуть сувору догану.

О л ь г а. І так знімуть. Тато розказував, що в тебе на шахті добре справи пішли.

Павло. Нічого особливого не трапилось.

Ольга. Як, у тебе за чотири місяці на шахті відбулася ціла революція!

Павло. Ніякої революції. Зробили те, чого не робили раніше, почали працювати, як належить.

Ольга. Ти так тоді і не поїхав у відпустку?

Павло. Ні, готувався до іспитів. Хочу закінчити хоч тепер гірничий інститут, а то пройде ще кілька років —

і буде пізно. Як ти на це дивишся?

Ольга. Скажу щиро, не думала, що ти вирішиш сісти за парту.

Павло. Чому?

Ольга. Ти завжди вважав, що розумієш більше аніж хто в гірничій справі.

Павло. Я і тепер так думаю.

Ольга. Так чого ж ти їдеш вчитись?

Па вло (посміхнувся). Щоб і Макар Іванович мене признав.

Ольга. Тільки тому?

Павло. Єсть ще одна причина. Навчання молодість вертае. Не хочу старіти.

Ольга. Тобі ще так далеко до старості.

Павло. Так думаєш?

Ольга. Впевнена в цьому. А потім, коли закінчиш інститут?

Павло. Знову на шахту. Іншого життя у мене нема і бути не може. А які у тебе плани?

Ольга. Дисертація.