Драматичні твори

З і н ч е н к о. Справедливо, але стільки у нас питань, треба добре скористатись цим випадком! Коли доб’єтесь половини того, що ми вам подали...

« Макар. Багато понаписували. (Розгортає папку.) Мене мучить одне. Для чого нас викликають?.. В телеграмі — виїхати на нараду, і все. А чого від нас чекають?

З і н ч е н к о. Послухати хочуть, як працювала наша «Зоря», як тепер робить і що нам потрібно. От на останнє ви й налягайте. "

Макар. Все це так. Але уявіть: вас усіх викликав наш міністр на засідання. У залі народу повно. З’їхались шахтарі, інженери з усіх кінців Радянського Союзу. Міністр підводиться. (Встав.) Що ж, товариші, послухаємо донба-сівців. Нема заперечень? Нема. Ану, товаришу Орлов. Ви на якій шахті працюєте?

Орлов. На «Зорі», товаришу міністр.

Макар. А як працює ваша шахта?

Орлов. План даємо...

Макар. Це не доблесть, це ваш святий обов’язок.

Зінченко. Ми почали вже трохи зверх плану давати видобуток.

Макар. Потроху. Чим ви хвалитесь? У нас сотні шахт дають зверх плану — і не потроху. Ви чули, що Пастухов, ваш донбасівець, виконав за півтора року п’ятирічний план? Чули?

Зінченко. Чув, товаришу міністр.

Макар. А у вас що робиться? Сідайте.

Хмара. У нас Кіндрат Тополя за прикладом Пастухова уже дає видобуток за третій рік п’ятирічки.

М а к а р. А чи не може вся «Зоря» іти так, як Пастухов

і Тополя? Чому замовкли? Сідайте.

Зінченко (встав.) Ні, товаришу міністр, ні...

Макар. Чого ви посміхаєтесь, товаришу Зінченко? Ви толком скажіть, чому не може?

Зінченко. Ми ще не підготовлені до такого темпу. Одинаки можуть, а вся шахта — ні. '

Макар. А чим вам допомогти, щоб ви були підготовлені? (Пауза.) Не знаєте? Сідайте, сідайте. Може, ви скажете, товаришу Хмара? . .

Хмара. Хотіли б вас послухати. На то ви і міністром призначені, щоб не тільки питати, але й давати дельні вказівки.

Шахтарі. Правильно, правильно...

Зінченко. Чого ви посміхаєтесь, товаришу міністр? Ви толком скажіть, що для цього потрібно.

Входить Кіндрат.

Макар. Попробую. Чув я, що ви, старі, їздили по шахтах до молодих шахтарів-стахановців вчитись у них, щоб перенести їх досвід на «Зорю». Було таке?

Хмара. Було.

Макар. Я звертаюсь до всіх і в першу чергу до вас, товариші донбасівці. У вас народився і виріс Стаханов⁶. Чи не час вам створити дослідні шахти?

Шахтарі. Як, як?..

Макар. А так, щоб не ми їздили вчитись, а щоб до нас їздили вчитись з усіх боків самим передовим методам шахтарської праці.

Орлов аплодує.

Я бачу, ви згодні, товариші?

Хмара. Так нам міністр не скаже.

Макар. Чому?

Хмара. Він буде крити нас за видобуток — і все.