Драматичні твори

Г а в р и л о. Картина...

Павло. Яка картина?

Трохим. Шахта ваша відстає.

Г а в р и л о. Треба, щоб вона не псувала усю картину Донбасу.

Павло. Ви що ж, художниками стали?

Г а в р и л о. Ми єсть художники свого діла.

Павло. Що ж, добре, спускайтесь завтра в шахту_г малюйте.

Г а в р и л о. Намалюємо.

Трохим. Ми ніколи не підведемо, товаришу начальник. Г а в р и л о. Ось наша заява. Пішли. Передайте вітання Ользі Макарівні.

Виходять. Входить Стеша.

Стеша. Семененко передав квиток на поїзд.

Павло взяв квиток, розірвав його і кинув.

Що ви, Павле Софроновичу?

Павло. Я нікуди не поїду, Стеша.

КАРТИНА ДРУГА

Місце дії те саме, що й у першому акті, тільки осінь обсипала золотом сад. З глибини саду чути пісню: то співають Галя, Марта, Гаврило й Трохим. З вулиці входить Кіндрат. Він стомлений. Підійшов до вікна, тихо покликав: «Ганю, Ганю!..» Йому ніхто не відповідає. Кіндрат підійшов до веранди, сів на сходи. З хати виходить Ольга. Побачила Кіндрата, підійшла, сіла коло нього.

Ольга. Нема Гані?

Кіндрат. Нема.

Ольга. Знайдеться. Не може бути, щоб вона... Кіндрат. Третій день шукаю. Де не ходив. Всіх перепитав. Ніхто її не бачив.

О л ь г а. А в старій шахті був?

Кіндрат. Був. Пройшов трохи, але далі йти не зміг, може завалити. Боюсь я, все вона книжки про усякі мандрівки читала. Чи не скочила в поїзд?

Ольга. Коли навіть так, то поїздить ще два-три дні

і повернеться.

Кіндрат. А як ні?

Ольга. Не може бути, щоб Ганя назавжди тебе залишила. Аж. схуд за ці дні. Ходім, я тобі приготую щось поїсти.

Кіндрат. Спасибі, Олю, не хочу.

Ольга. Не можна так. Ходім...

Кіндрат встав.

Кіндрат. Макар Іванович вдома?

Ольга. Ні, десь пішов.

Кіндрат. Сьогодні вночі треба нам в Москву їхати. Як тйпер мені бути?

Ольга. Чого вас міністр викликає?

Кіндрат. В телеграмі сказано — виїхати мені і Макарові Івановичу, і все.

Ольга. їдь спокійно, не турбуйся. Ганю розшукаємо, візьмемо до себе.

Кіндрат. Вранці заморозок був.

Ольга. Так. А жоржини ще тримаються. Дивись, які вони пишні в цьому році. (Ламає кілька жоржин, іде в будинок.)

Входять Макар Іванович, Хмара, ОрловіЗінчеико.

Макар (здалека). Кіндрате!

Кіндрат не відповідає.

Кіндрате!

Кіндрат. Що, Макаре Івановичу?

Макар. Ганю розшукав?

К і н д р а т. Ні.

Макар. І де вона бродить?

Кіндрат. Не знаю. (Пішов.)

Макар. Сядемо тут, бо в хаті жарко. Треба порадитись перед від’їздом.

Усі сідають на сходах веранди.

З і н ч е н к о. Цікаво, як доповідати доведеться вам міністрові? При людях чи одному?

Макар. Раз викликають мене і Кіндрата, то, мабуть, немало з’їдеться таких, як ми.

Орлов. І трудно буде вам, Макаре Івановичу. Дадуть хвилин десять. Що тоді? Поки прокашляєшся, поки розійдешся...

Хмара. А йому Кіндрат своїх десять віддасть, а за двадцять хвилин можна і накашлятись і наговоритись.

Макар. I за десять можна, коли є що сказати, а коли в голові туман, то й дві години не допоможе.