Драматичні твори

Павло. Досить. (Ходить по кімнаті.)

Ольга. Я з тобою, Павле, про це не раз говорила. Я розумію, тобі важко, але... Коли б ти знав, що мені доводиться чути від робітників на твою адресу, коли я їм подаю допомогу...

Павло. Ти знаєш, що таке зараз — дати вугілля державі? Це бій. Це фронт.

Ольга. Знаю.

П а в л о. А в бою усі залишаються цілими?

Ольга. В шахті усі мусять бути цілими і здоровими. За здоров’я шахтарів відповідаєш ти.

П а в л о. А на якого біса ви тоді здалися?

Ольга. Щоб не тільки допомагати тим, які страждають від твоєї безтурботності.

Павло. Що?

Ольга. І відсталості.

Павло. Ну, що ж, іди. Тільки ти думала над тим, як же нам далі жити?

Ольга. Думала — і більше, ніж ти.

Павло. Що ж вирішила?

Ольга мовчить.

Говори.

Ольга. Не поспішай... Я скажу... Все скажу.

Павло. Чого ти від мене хочеш?

Ольга. Тепер тільки одного. Відповідай за здоров’я робітника у шахті. Не маєш права на це закривати очі. (Показала на свою доповідь.) Тобі ніхто цього не простить. (Одягла плащ, бере журнал і доповідь.)

Павло. Ідеш мене ганьбити, топтати в болото...

Ольга. Моя професійна честь...

Павло. А моя честь — це що для тебе?

Ольга. Я не можу мовчати. Це проти моєї совісті. Не можу!

Павло. Що ж, іди. Твій батько зараз буде на партбюро мене крити, а ти — там. Здорово виходить. Бажаю вашій сім’ї успіху. Іди.

Ольга. Знаєш, Павле...

Павло. Що?

Ольга. Не треба нам разом жити. Не треба. Просто неможливо... (Вийшла.)

Павло. Ольго... Олю... (Опустився в крісло.)

Стук у двері. Павло не відповідає. Входять Гаврило і Трохим.

Г а в р и л о. Вибачайте, що ми до вас, Павле Софроновичу, прийшли на квартиру. Сказали нам, що ви дома і сьогодні їдете...

Трохим. Ми вирішили зайти.

Павло мовчить.

Гаврило. Я — Гаврило Гаврилович Братченко, а це мій напарник — Трохим Олександрович Голуб. Ми з шахти «Глибокої».

Павло. Що вам треба?

Г а в р и л о. Вирішили перейти на вашу шахту.

Павло. Хто?

Г а в р и л о. Ми.

Павло. Що ви там натворили? Чого тікаєте з «Глибокої»?

Трохим. Нічого не натворили.

Г а в р и л о. І тікати не в нашому характері.

Павло. Не брешіть. Ви думаєте, що я вас не знаю...

Гаврило. Нас знає увесь Донбас.

Павло. Кажіть правду.

Трохим. Ми і кажемо. Гаврило і я прийшли в райком комсомолу і попросили, щоб нам допомогли перейти на «Зорю».

Павло. Для чого?

Г а в р и л о. Показати у вас клас роботи.

Павло. І Сергій Сергійович відпустив?

Гаврило. Не хотів спочатку, але секретар райкому умовив.

Павло. Ави знаєте, що зараз на «Зорі» ви не зможете заробляти стільки, скільки на «Глибокій»?

Трохим. Це ще побачимо.

Г а в р и л о. Нас зараз не гроші цікавлять.

Павло. А що?