Драматичні твори

життя», «Заможне квітуче життя», «Коло соціалізму» (ф. 435, № 43, 44). До рукопису № 44 додаються «Корективи до п’єси О. Є. Корнійчука «В степах України», повідомлені народ [ним] артистам УРСР Романицько-му Б. В. (Запоріжжя, т-р Заньковецької), Крушельницькому М. М. (Харків, т-р Шевченка), Васильку [В. С.] (Одеса, т-р Революції).— ІЗ—14/ІХ—1940 р.» Вгорі аркуша дописано не рукою Корнійчука: «12.ІХ—40 р. Зміни внесені». На наступному аркуші дописано: «Полтава. Держ [авний] драм [атичний] театр, Терещенко Марко Степанович». Вказану в корективах дату можна вважати завершальною у роботі над даною редакцією п’єси.

Звичайно, як і кожний драматичний твір, комедія Корнійчука зазнавала подальших удосконалень, редакторських правок, доповнень і змін у тексті, особливо під час різних сценічних інтерпретацій, у творчім співдружності з акторами і режисерами. Додавались окремі репліки (наприклад, знаменита фраза Ю. Шумського «У курсі дєла», яку він вимовляв з безліччю інтонацій), усувалися зайві розважально-водевільні сцени з переодяганням, бійкою, грубуваті вирази тощо.

З величезним успіхом комедія ставилася- у багатьох театрах Радянського Союзу. Першим її постановку здійснив Запорізький (нині Львівський) театр ім. М. Заньковецької (режисер Б. Романицький, художник Ю. Стефанчук), прем’єра відбулася 21 вересня 1940 р. А 9 жовтня того ж року п’єсу показав глядачам Київський театр ім. І. Франка (постановка Г. Юри, художник М. Драк, композитор Ю. Мей-тус). Тут з великим успіхом у ролі Галушки виступив Ю. Шумський. Артист глибоко відтворив образ радянської людини, над якою ще тяжіють залишки дрібнобуржуазної свідомості. Він знайшов яскраві сценічні засоби, дотепні, напрочуд влучні штрихи й звороти, щоб показати, як перевиховується така людина. Прекрасну гру образу Часника — непримиренного ворога «тихого життя» — показав Д. Мілютенко. Це був неперевершений, класичний дует виконавців, який на багато років став свого роду еталоном сценічного прочитання головних образів п’єси. Значним успіхом користувалася також вистава Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка (прем’єра відбулася 6 листопада 1940 p., постановка М. Крушельницького, художник В. Меллер, композитор Б. Крижанівський), де ролі Часника і Галушки виконували О. Сердюк та М. Крушельницький.

У Москві вперше цю комедію глядачі подивилися в Малому театрі (постановник І. Судаков, режисер В. Циганков, художник Я. Штоффер), де ролі Часника і Галушки майстерно виконали

І. Ільїнський та О. Зражевський, створивши в українській комедії живі, опуклі, колоритні національні характери. Багатьма реалістичними барвами збагатив образ Довгоносика М. Свєтловидов. Помітним явищем стала вистава твору Корнійчука в Ленінградському академічному театрі драми ім. Пушкіна (режисер Л. Вів’єн).

Однак цю комедію О. Корнійчука не відразу було сприйнято беззастережно. Вистава театру ім. І. Франка, який достойно оцінив цей твір драматурга і підготував гострий, злободенний спектакль з політичним акцентом, була розкритикована. У статті «Київські прем’єри» («Театр», 1940, № 12) О. Борщагівський повністю заперечив п’єсу, не побачив ЇЇ ідейного змісту, а відзначав лиш одне домінування на теми колгоспного життя без жодного суттєвого конфлікту. Викликали заперечення змальовані в комедії типи двох голів колгоспів (таких, мовляв, насправді немає), поява Будьонного та ін. Критика була явно односторонньою. У п’єсі справді не було зіткнення класових, ідейних антагоністів: це був новий тип комедії, у якій діяли радянські люди і конфлікти між якими носили якісно інший характер: Часник та Галушка були водночас і противниками, і спільниками.

Як згадує перша дружина О. Корнійчука Ш. Варшавер, письменника глибоко вразила ця стаття. Перебуваючи на той час у Москві, він вирішив надіслати екземпляр п’єси Сталіну. Той зробив синім олівцем дві стилістичні правки і надіслав Корнійчуку свого листа з позитивною оцінкою твору (фотокопія зберігається в особистому архіві М. Ф. Корнійчук).

Нижче наводимо текст цього листа:

«Многоуважаемый Александр Евдокимовичі

Читал Вашу «В степях Украины». Получилась замечательная штука,— художествен но-цельная, веселая-развеселая. Боюсь только, что слишком она веселая: есть опасность, что разгул веселия в комедии может отвести внимание читателя-зрителя от ее содержания.

Между прочим: я добавил несколько слов на 6.8 странице. Это для большей ясности.

Привет!

И. Сталин».

Доречно відзначити, що Сталін у своєму відгуку мап рацію, коли зауважував про «стихію веселощів» у комедії. Як пише 3. Богуелаїк’.ька, аналізуючи роботу Малого театру над п’єсою «В степах України», «основна співпраця драматурга з театром якраз і йшла по лінії усутчшн тих драматургічних моментів, які своїми веселощами могли одиернути увагу глядача від змісту комедії» (Богуслаеська 3. Драматург і тсдтр, с. 98) і насамперед за рахунок скорочення окремих сцен і слі-мічми», що мали характер очевидної водевільності.