Драматичні твори

Бочкарьова. Це наша гордість. Швидко увесь Союз заговорить про неї. А все Аркадій Павлович. Видатна людина. Недавно прочитав блискучі доповіді: «Ідеалізм в хірургії» і «Діалектичний метод у лікуванні туберкульозу». Прошу тебе, зверни на нього увагу.

Берест. Неодмінно. (Записує.)

Бочкарьова. Ти ж знаєш, наші лікарі — це така безпартєйщина. Ох, та й мороки з ними!.. Така вже важка публіка... Та ми до них взялися крутенько...

Берест. Взялись?

Бочкарьова. Аякже.

Берест. Добре. Я поспішаю на вокзал, треба зустріти...

Бочкарьова. О... О...

Берест. Що?

Бочкарьова. Я ж не помилилась.

Берест. Помилилась!

Бочкарьова. Ну... Сам приїжджає?!

Берест. Еге ж.

Бочкарьова (встала). Що ж буде? Чому люди по домах сидять? Де ж оркестри?

Берест. При їжджає академік. Головний хірург нашої республіки.

Бочкарьова. Фу... Як ти мене налякав. Як серце б’ється. (Взяла руку Береста і притиснула до грудей.) Чуєш, чуєш?.. Ох... Ох!..

Берест. Чую... Чую... Може, тобі води дати?

Бочкарьова. А їхати на вокзал не раджу... Голові виконкому зустрічати академіка не личить. Я його зустріну, цього і отак (показує рукою вище голови) буде з нього.

Берест. А хіба тобі не відомо, що академік Малинов-ський Петро Петрович — світило нашої науки? Цього старика знають медики всього світу. Для мене — велике щастя потиснути йому руку і підмести його чемодан.

Бочкарьова. Ну, цього ми вже вам не дозволимо. Ні. Я зараз поїду і все організую. А чого він сюди їде?

Берест. Його дуже зацікавили експерименти Пл&тона

Кречета. Он які люди живуть, працюють і дерзають у нас у місті, а ми їх майже не знаємо.

Бочкарьова. Вірно.

Берест. Ти з якої роботи прийшла до міськздоров-відділу?

Бочкарьова. Була головою кондитерського об’єднання, а потім — міськздороввідділ, а?

Берест. Ну, і добре почуваєш себе на цій роботі?

Бочкарьова. Одверто?

Берест. Одверто!

Бочкарьова. Не зовсім. Скучно. В кондоб’єднанні було веселіше. Ну, і знаєш, медицина — це справа серйозна. До мене чотирьох завів за рік зняли.

Берест. Давно працюєш?

Бочкарьова. Давно. П’ятий місяць. Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, а час летить... і літа летять. Прошу тебе, Берест, дай нам машину. Без машини не можна на все швидко реагувати.

Берест. Треба подумати...

Бочкарьова. Подумай, я тебе прошу.

Берест. Неодмінно.

Бочкарьова. Дякую, товаришу Берест. Я знала, що ти мене зрозумієш.