Драматичні твори

Майя. Одразу видно, що ви не були в піонерах. Ви неактивний.

Входить Ліда

Тьотю Лідо! (Метнулась до неї.)

Ліда мовчки, ледве помітно привіталась з Іїлатопом Обняла Майю і

поцілувала.

Тато швидко приїде. Я сьогодні хазяйка. Знайомтесь.

(Тягне Ліду за рукав.) Це товариш Платон. Ну, йди познайомся. Він такий неактивний, іди!

Ліда. Майю, я вже знайома, облиш.

Майя. Товаришу Платой, сядьте тут, я вам прочитаю вірш. Ідіть.

Платон. Я послухаю звідси.

Майя (підходить до нього). Вам тьотя Ліда не подобається, ви її не любите, ні?.. Що ж ви мовчите?,. Скажіть тихенько.

Ліда. Майю, іди сюди.

Майя. Зараз. (Тихо.) Любите, так? (Кивнула головою.)

Кречет кивнув на знак згоди.

(Підбігла до Ліди і тихо їй на вухо.) Дядя Платон тебе любить, тільки він неактивний. Ти з ним поговори. (Включила радіо.) Слухайте музику, а я вам зараз щось приготую. (Вибігла.)

Велика пауза.

Ліда. Товаришу*Кречет, скажіть, чому мене не пустили до батька?

Платон. Тому, що в лікарні є певні дні, коли дозволяють одвідувати хворих. Такий порядок.

Ліда. Порядок... Я передала записку, а відповіді чекала під ворітьми цілу годину і не дочекалась. Це теж «порядок» чи спеціальна виучка вашого персоналу?

Платон. Прекрасна виучка.

Ліда. Це хамство! Свавілля!

Платон. Дякую.

Ліда. Прошу.

Велика пауза.

Платон. Лідо, скажіть, ви...

Ліда (перебиває). Прошу вас не ставити мені ніяких питань. Раджу вам до приходу товариша Береста як слід продумати ваші заперечення до проекту, бо доведеться говорити при мені, а не у вухо в себе у кабінеті. Попереджую вас, я людина різка, і ви це сьогодні відчуєте.

Платон. Я приїхав просити товариша Береста відкласти нашу бесіду.

Ліда. Відступаєте?..

Платон. Ні. Я хочу, щоб ви зрозуміли одну просту істину. Перед лікарем і архітектором стоїть одне завдання — продовжити життя людини.

Ліда. А над чим я працювала? Хіба я проектувала тюрму? Як ви смієте так говорити зі мною!

Платон. Ви знаєте, що в нашій міській лікарні лежать хворі навіть у коридорах, немає місця...

Входить Берест.

Берест. Пробачте, спізнився...

Платон. Ні! Ви вчасно. Скажіть, ви були в лікарні хоч раз?..

Берест. Я здоровий.

Платон. От у цьому й біда наша. Жаль, що не захворіли. Я б вас поклав у коридорі, і ви б тоді почули від хворих, що вони думають про вас.

Берест. Лають?

Платон. Всі береги Чорного моря палацами-санато-ріями забудували — це добре, але пора і до лікарень взятись. За чорний хліб, а потім продовжувати пекти торти...

Вбігає Майя, вся в борошні, побачила Береста і стала.

Берест. Майю, що це таке? Ступай-но 'жідси.