Якщо така знана особистість, як англійський генерал-майор Дж. Ф. К. Фаллер, який завдяки своїм мужнім і відкритим, але завжди чесним публікаціям користується особливо великою повагою, зокрема в Німеччині, благословляє цю роботу д-ра Донцова в настільки позитивній передмові, то тут будь-які доповнення будуть зайвими. Все ж із позиції німецькомовного читача і з однозначних антибільшовицьких поглядів видавництва видається потрібним зробити додаткові зауваги щодо двох проблем.
Поза сумнівом, зацікавлена сторона дорікатиме авторові, що він розглядає російсько-більшовицьку проблему надто однобоко з перспективи його національного українства і що цим він зробив ведмежу послугу спільному антибільшовицькому фронтові, передусім антикомуністично налаштованим росіянам. Навіть якщо задля такої критики були б зроблені деякі скорочення, це мало що змінило б по суті в історичному, соціологічному та політичному аналізі. Констатація, що розглянута як з німецького, так і з загальних антибільшовицьких поглядів, не може призвести до заниженої оцінки росіян як таких. Все ж більше, ніж коли-небудь, постає проблема доповнення та розширення знань про важливу проблему "Росія – Європа". Поряд із небезпечною недооцінкою більшовицького ворога, переоцінкою власної сили, знехтуванням можливої військової та матеріальної допомоги, а також багатьма іншими факторами, надзвичайно істотно до німецької поразки на Сході, за яку, крім іншого, сотні тисяч німецьких солдат були змушені заплатити власним життям, спричинилася насамперед якраз хибна і згубна німецька політика в окупованих частинах Радянського Союзу під час Другої світової війни. Незважаючи на чимало донесень і значну критику з вермахту та власних рядів, Гітлер не вніс жодних змін, не взяв на себе відповідальність за вирішальне, доленосне політичне питання щодо найближчого майбутнього. Лише, коли вже було запізно, зробили ставку, але помилилися в розрахунках.
Можливо, тому ця праця, що вперше появляється в нашій документальній серії, сприятиме тому, щоб врешті з принципового боку детальніше ознайомитися з феноменом Росії.
Видавництво "Шільд-Верлаг"
Європа, Америка, увесь світ живуть у передчутті жаху. Цей жах, породжений у 1917 році, атакував землю аж ніяк не випадково. Наша епоха – одна з тих, про які в Євангелії мовиться так: "Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, – глядіть, не лякайтесь, бо "статись належить тому". Але це не кінець іще. Бо "повстане народ на народ, і царство на царство", і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це – початок терпінь породільних. "На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків – і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне". "І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться" (Мт. 24, 6-12; Лк. 21, 9-26).
Навіть час, у який відбудуться ці катастрофи, передбачений доволі чітко і зрозуміло, щоправда, не людською календарною мовою. "Бо де труп, там зберуться орли". Таке стається скрізь, де починає смердіти мертвечиною. Де і коли суспільство починає блукати, там збираються хижі птахи, щоб остаточно розірвати на шматки свою жертву.
Хіба тут не показано ту епоху, безповоротний початок якої ми заклали у 1917 році? Хіба не скрізь відбуваються війни між націями і чи не проходять громадянські війни всередині кожної з них? Хіба ми не бачимо фальшивих пророків зі Сходу, з мечем в руці? Чи ми не спостерігаємо параліч думки, серця і волі багатьох сильних людей вільного світу? Хіба ми не бачимо, що тільки дехто встояв перед спокусою, проте існує багато таких, чиї серця "обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами", і на яких той день "прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі" (Лк. 21).