Читаем Дух Росії полностью

Якщо така знана особистість, як англійський генерал-майор Дж. Ф. К. Фаллер, який завдяки своїм мужнім і відкритим, але завжди чесним публікаціям користується особливо великою повагою, зокрема в Німеччині, благословляє цю роботу д-ра Донцова в настільки позитивній передмові, то тут будь-які доповнення будуть зайвими. Все ж із позиції німецькомовного читача і з однозначних антибільшовицьких поглядів видавництва видається потрібним зробити додаткові зауваги щодо двох проблем.

Поза сумнівом, зацікавлена сторона дорікатиме авторові, що він розглядає російсько-більшовицьку проблему надто однобоко з перспективи його національного українства і що цим він зробив ведмежу послугу спільному антибільшовицькому фронтові, передусім антикомуністично налаштованим росіянам. Навіть якщо задля такої критики були б зроблені деякі скорочення, це мало що змінило б по суті в історичному, соціологічному та політичному аналізі. Констатація, що розглянута як з німецького, так і з загальних антибільшовицьких поглядів, не може призвести до заниженої оцінки росіян як таких. Все ж більше, ніж коли-небудь, постає проблема доповнення та розширення знань про важливу проблему "Росія – Європа". Поряд із небезпечною недооцінкою більшовицького ворога, переоцінкою власної сили, знехтуванням можливої військової та матеріальної допомоги, а також багатьма іншими факторами, надзвичайно істотно до німецької поразки на Сході, за яку, крім іншого, сотні тисяч німецьких солдат були змушені заплатити власним життям, спричинилася насамперед якраз хибна і згубна німецька політика в окупованих частинах Радянського Союзу під час Другої світової війни. Незважаючи на чимало донесень і значну критику з вермахту та власних рядів, Гітлер не вніс жодних змін, не взяв на себе відповідальність за вирішальне, доленосне політичне питання щодо найближчого майбутнього. Лише, коли вже було запізно, зробили ставку, але помилилися в розрахунках.

Можливо, тому ця праця, що вперше появляється в нашій документальній серії, сприятиме тому, щоб врешті з принципового боку детальніше ознайомитися з феноменом Росії.

<p>Видавництво "Шільд-Верлаг"</p>РОЗДІЛ ІСИЛИ АНТИХРИСТА

Європа, Америка, увесь світ живуть у передчутті жаху. Цей жах, породжений у 1917 році, атакував землю аж ніяк не випадково. Наша епоха – одна з тих, про які в Євангелії мовиться так: "Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, – глядіть, не лякайтесь, бо "статись належить тому". Але це не кінець іще. Бо "повстане народ на народ, і царство на царство", і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це – початок терпінь породільних. "На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків – і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне". "І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться" (Мт. 24, 6-12; Лк. 21, 9-26).

Навіть час, у який відбудуться ці катастрофи, передбачений доволі чітко і зрозуміло, щоправда, не людською календарною мовою. "Бо де труп, там зберуться орли". Таке стається скрізь, де починає смердіти мертвечиною. Де і коли суспільство починає блукати, там збираються хижі птахи, щоб остаточно розірвати на шматки свою жертву.

Хіба тут не показано ту епоху, безповоротний початок якої ми заклали у 1917 році? Хіба не скрізь відбуваються війни між націями і чи не проходять громадянські війни всередині кожної з них? Хіба ми не бачимо фальшивих пророків зі Сходу, з мечем в руці? Чи ми не спостерігаємо параліч думки, серця і волі багатьох сильних людей вільного світу? Хіба ми не бачимо, що тільки дехто встояв перед спокусою, проте існує багато таких, чиї серця "обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами", і на яких той день "прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі" (Лк. 21).

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941
100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941

Само имя — БЕРИЯ — до сих пор воспринимается в общественном сознании России как особый символ-синоним жестокого, кровавого монстра, только и способного что на самые злодейские преступления. Все убеждены в том, что это был только кровавый палач и злобный интриган, нанесший колоссальный ущерб СССР. Но так ли это? Насколько обоснованна такая, фактически монопольно господствующая в общественном сознании точка зрения? Как сложился столь негативный образ человека, который всю свою сознательную жизнь посвятил созданию и укреплению СССР, результатами деятельности которого Россия пользуется до сих пор?Ответы на эти и многие другие вопросы, связанные с жизнью и деятельностью Лаврентия Павловича Берии, читатели найдут в состоящем из двух книг новом проекте известного историка Арсена Мартиросяна — «100 мифов о Берии».В первой книге охватывается период жизни и деятельности Л.П. Берии с 1917 по 1941 год, во второй книге «От славы к проклятиям» — с 22 июня 1941 года по 26 июня 1953 года.

Арсен Беникович Мартиросян

Биографии и Мемуары / Политика / Образование и наука / Документальное
10 гениев политики
10 гениев политики

Профессия политика, как и сама политика, существует с незапамятных времен и исчезнет только вместе с человечеством. Потому люди, избравшие ее делом своей жизни и влиявшие на ход истории, неизменно вызывают интерес. Они исповедовали в своей деятельности разные принципы: «отец лжи» и «ходячая коллекция всех пороков» Шарль Талейран и «пример достойной жизни» Бенджамин Франклин; виртуоз политической игры кардинал Ришелье и «величайший англичанин своего времени» Уинстон Черчилль, безжалостный диктатор Мао Цзэдун и духовный пастырь 850 млн католиков папа Иоанн Павел II… Все они были неординарными личностями, вершителями судеб стран и народов, гениями политики, изменившими мир. Читателю этой книги будет интересно узнать не только о том, как эти люди оказались на вершине политического Олимпа, как достигали, казалось бы, недостижимых целей, но и какими они были в детстве, их привычки и особенности характера, ибо, как говорил политический мыслитель Н. Макиавелли: «Человеку разумному надлежит избирать пути, проложенные величайшими людьми, и подражать наидостойнейшим, чтобы если не сравниться с ними в доблести, то хотя бы исполниться ее духом».

Дмитрий Викторович Кукленко , Дмитрий Кукленко

Политика / Образование и наука