Читаем Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 полностью

Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Галина Володимирівна Карпінчук , Сергій Анастасійович Гальченко

Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.

Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:

Якби мені черевики,То пішла б я на музики…Горенько моє!Черевиків немає,А музика грає, грає,Жалю завдає!Ой піду я боса полем,Пошукаю свою долю:Доленько моя!Глянь на мене, чорнобриву,Моя доле неправдива,Безталанна я!Дівчаточка на музикахУ червоних черевиках —Я світом нуж'y…Без розкоші, без любовіЗношу свої чорні брови —У наймах зношу!..

От вам і друга невеличка:

Якби мені, мамо, намисто,То пішла б я завтра на місто;А на місті, мамо, на містіГрає, мамо, музика троїста,А дівчата з парубкамиЛицяються… Мамо! Мамо!Безталанна я!Ой піду я Богу помолюся,Та піду я у найми наймуся,Та куплю я, мамо, черевики,Та найму я троїсті музики:Нехай люди не здивують,Як я, мамо, потанцюю…Доленько моя!Не дай мені вік дівувати,Коси мої плести, заплітати,Бровенята дома зносити,В самотині віку дожити.А поки я заробляю,Чорні брови полиняють.Безталанна я!

Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.

324. Т. Г. Шевченка до Ради Академії мистецтв

16 квітня 1859. С.-Петербург

В Совет Императорской Академии художеств

художника Академии Тараса Шевченка

Прошение

Получив звание художника в 1844 году, с того времени я постоянно занимаюсь гравированием на меди. Представляя на благоусмотрение Совета две гравюры моей работы: одну с картины Рембрандта, изображающую притчу о виноградаре и делателях, другую с картины Соколова Приятели, покорнейше прошу Совет Императорской Академии художеств удостоить меня звания академика, если мои работы будут признаны удовлетворительными, или же дать мне программу для получения сего звания.

Художник Тарас Шевченко.

1859 года

апреля 16 дня.

325. Р. К. Жуковського до Т. Г. Шевченка

28 квітня 1859. С.-Петербург

Жалею очень, что не застал Вас, Тарас Григорьевич, но я теперь знаю Вашу квар[тиру] и постараюсь посетить Вас и час о чем потолковать, авось!

Вас уважающий

Р. Жуковский

28 апреля

1859 г.

Адрес жительст[ва]: у Влад[имира] ц[еркви],

дом барона Фредерикса с Графского переулка,

квар[тира] № 28,

спр[осить] Жуковского.

N. В. С 4-х часов всегда принять готовый.

На звороті листа начерк:

Шевченко Тарас. Автопортрет. 1859. Папір, туш-перо. 20,7x16,7.

326. Т. Г. Шевченка до Н. Б. Суханової

4 травня 1859. С.-Петербург

4 мая.

И вчера не мог и сегодня не могу насладиться вашим лицезрением, всемилейшая Наталия Борисовна. В субботу вечером, непременно, буду вас лично благодарить за фотографии, которые вы вручите сегодня вручителю сей неуклюжей и притом лаконической записки.

Искренний ваш Т. Шевченко.

На звороті:

Высокоблагородной Наталии Борисовне Сухановой.

В Большой Конюшенной. Дом Мятлевой.