GAME-OVER

_{Вони влетіли в сервер і, керуючись якимсь чуттям, закладеним у них ВП при перетворенні в цифбоїв, помчали до центру будинку. Переходи, прольоти, коридори й зали миготіли перед очима, як у калейдоскопі. Де ж він? Де цей глюк? Останні кілька крутих поворотів, і нарешті центральне приміщення. Тут билося серце сервера. Те, що вони побачили, справді нагадувало серце. Величезна споруда немов надималася, втягуючи знизу ясно-жовтий потік інформації, а потім стискувалася, виштовхуючи її по трубочках, які відходили в різні боки.}

_{- Процесор… Великий Процесор… — зачаровано дивлячись на швидку й ритмічну роботу, прошепотів Рик. — Як серце…}

_{- Дивися! — вигукнула Шана, показуючи другові на великий шприц, який лежав біля стінки. Рик обережно, немов отруйну змію, підняв циліндрик. Те, що перед ними було знаряддя злочину, сумніватися не доводилося. Залишки рожевої рідини було видно неозброєним оком. Пошукавши очима, Рик побачив і ковпачок. Підняв і акуратно надів на голку. Не поспішаючи, бо поспішати вже було нікуди, вилетіли з будинку сервера на свіже повітря. Те, що вони побачили, приголомшило. Усі будинки, труби, по яких ще десять хвилин тому пульсуючим потоком текла інформація, — усе було пофарбоване в тривожно-рожевий колір. Потоки інформації в трубах завмерли. Потужний потік, який входив до будинка сервера знизу, теж зупинився.}

_{- Ось так це й відбувається… — засмучений Рик сплюнув і засунув пістолет у кобуру.}

_{- Люди намагалися, щось робили, а цей гад одним рухом… — у Шани на очах виступили сльози. — Ну, ти ще дочекаєшся… Повертаємося?}

_{Обоє натисли червоні кнопки. Рожеве місто якось відразу стрибнуло назад, змазалося і поступово зникло за обрієм. За кілька секунд вони були вже в кабінеті ВП, у тих самих зручних кріслах.}

_{- Ну? — в один голос запитали ВП і Чипсет. Рик мовчки простягнув їм шприц із залишками рожевої рідини. ВП узяв шприц і почав його розглядати, а Чипсет засмучено махнув рукою:}

_{- Не встигли!..}

_{У цей день Рик і Шана ще двічі літали за отриманими від хлопців адресами і щоразу з однаковим результатом. Як вони не квапилися, однаково не встигали.}

_{Після третього разу ВП ляснув долонею по коліну.}

_{- Ну все, досить!}

РОЗДІЛ 7 Полювання на глюка (продовження)

_{Кадим і Васла сиділи на лавочці й спостерігали за під’їздом, у якому мешкав глюк. Тричі вони повідомляли в Заекрання важко здобуті дані, і тричі глюк виходив з цих організацій, як нічого й не було. Ще й насвистував, гад такий. Кадим просто кипів від злості. Навіть Васла, звичайно спокійний і небагатослівний, і той завівся:}